Глава 32: Поріг вибору

Світ навколо них почав розпадатися. Годинники завмерли, а сама реальність, здавалось, тріщала по швах. Тіні постатей знову оповили простір, але цього разу вони не були такими, якими були раніше. Це не були прості вороги чи образи з минулого — це була сама суть їхніх рішень, їхніх страхів і надій, об’єднаних в одне.

Міра і Артур стояли, не в змозі зробити навіть крок вперед. Вони відчували, що чим більше вони перебувають у цьому просторі, тим більше їхня свідомість зливається з цим хаосом.

— Що ми маємо зробити? — запитала Міра, стискаючи кулаки. — Ми йшли через усе це, і тепер перед нами постає питання... чому ми маємо вибирати?

Жінка знову з’явилася перед ними, її обличчя тепер не було таким зловісним, а погляд наповнився розумінням.

— Ви не можете уникнути вибору. Ваші рішення вже давно стали частиною цієї гри. Ви не просто мандрівники, а ключі до зміни. Тепер ви стоїте перед самим порогом того, що може бути кінцем або початком чогось нового. І кожен ваш крок визначатиме, якою буде реальність, в якій ви з’явитесь.

Артур здивовано поглянув на неї. Його розум не міг сприйняти те, що відбувалося. Що таке "кінцева точка"? Яким чином їхні рішення здатні змінити реальність?

— Чому все зводиться до вибору? Що від нас насправді хоче ця гра? — запитав він, не втримуючи емоцій.

Жінка відповіла, але її голос звучав тепер із великою часткою сумніву:

— Гра не має сенсу, якщо ви не зрозумієте її суті. І ось ви, з усіма своїми виборами і рішеннями, маєте остаточно визначити, чи буде реальність, яку ви залишите, ліпшою за ту, що ви знайшли.

В той момент простір навколо них почав змінюватися ще сильніше, створюючи паралельні реальності. Перед ними з’явилися безліч дверей — одна за однією, з різними світами за кожною з них. Одні двері вели до ще більшої темряви, інші — до яскравого світла, а деякі — до тихих і непередбачуваних місць, що виглядали майже ідеальними, але не віддавали жодної емоції.

Міра і Артур стояли перед ними, не знаючи, яка двері вибрати.

— Це перевірка, — сказала Міра, уважно розглядаючи всі варіанти. — Нам потрібно зробити правильний вибір, або ми будемо блукати в нескінченних лабіринтах.

— Але що є правильним? — відповів Артур. — Ми не можемо передбачити наслідки. Вибір — це те, що зробить нас в’язнями власної долі.

Вони стояли, дивлячись один на одного, бо в кожному виборі було щось важливе. Міра була певна: все, що вони пережили, могло привести до одного єдиного результату. Але який саме?

Раптом одна з дверей розпахнулася, і з-за неї вийшла темна постать. Це був їхній старий ворог, той, хто блукав за ними по всіх етапах їхнього шляху.

— Це я — ваш вибір, — сказав ворог, і його голос відлунював у кожному куточку їхніх сердець.

Артур і Міра знали: зараз вони мають вирішити не лише, яким шляхом йти, а й чого вони готові позбутися, щоб зберегти своє майбутнє.