Глава 27: Підземний світ

Артур і Міра стояли перед незбагненним. Той, кого вони шукали, не був просто людиною — він був частиною системи, яка охоплювала все. Вони намагалися зрозуміти, де закінчуються їхні сили і де починається те, що вони не могли передбачити.

— Ви думали, що можете розірвати цю мережу, — знову сказав темний голос, — але всі ваші дії були лише частинами великої стратегії. І ви навіть не знали, що важливі не лише ваші кроки. Важливий сам процес.

— Що це означає? — запитав Артур, але він відчував, що відповіді не буде. Той голос вже давно перестав бути просто голосом; це була частина стратегії, яка тривала тисячі років.

Темна постать перед ними почала повільно наближатися. Вона наче невидима тінь, що втягувала в себе все навколо, створюючи відчуття глибокої безнадії.

— Те, що ви бачите, це лише перша частина вашої гри, — продовжив він. — Ви йшли в пошуках правди, але правда була з самого початку закрита від вас.

Міра не витримала і зробила кілька кроків уперед, її серце билося в грудях, а очі палали бажанням дізнатися, хто стоїть за цією тінню.

— Хто ти насправді? Ти вже сказав, що контролюєш все, але ким ти був до того? Що тобі потрібно від нас?

Тінь зупинилася. Повітря стало важким і холодним, мов лід, що проникає у всі пори шкіри. І тоді вона відповіла.

— Я не був кимось, я став тим, ким ви зробили мене. Я зібрав вас, щоб познайомити з реальністю, яка чекає попереду. Ви вже втягнуті в гру, яку не можете виграти. А тепер ви повинні зрозуміти: що більше ви боретеся, то більше втрачаєте.

Міра і Артур не могли відвести погляду від цієї постаті. Все, що вони думали про себе, про свою боротьбу, про те, що вони прагнули, розпадалося перед ними.

— Це ще не кінець, — промовила Міра з ледь чутним зітханням. — У нас є ще шанс. І ми його використаємо.

І хоча вона відчувала глибокий жах від того, що відбувалося, вона відчувала, як у її серці народжується нова сила. Вони вже були далеко від місця, де могли відступити.

— Дійсно? — Тінь змінювала форму, ставши темною хмарою. — Давайте побачимо, як далеко ви готові зайти, щоб відновити свою свободу.

Міра знала, що кожен їхній крок мав бути дуже продуманим. Ворог стояв перед ними, але його сила вже почала втрачати свою ефективність.

— Відновлення свободи — це лише початок, — сказав Артур, розуміючи, що ці слова не є просто риторикою. — Ми ще не зрозуміли, що стоїть за цим усім. Але ми це зробимо.

Раптом усе навколо змінилося. Кімната, в якій вони стояли, почала кришитися, і новий лабіринт темряви замінив звичну обстановку. Тінь, що стояла перед ними, зникла, залишивши після себе лише холодну порожнечу.

Артур і Міра зрозуміли, що тепер вони повинні йти по новому шляху — шляху, який веде в невідомість. Вони були готові продовжити свою боротьбу, але цього разу їхня місія змінилася.

— Що ми будемо робити далі? — запитала Міра, підходячи до Артура, який знову дивився на екран з новими кодами. — Чи є шанс, що ми зможемо зламати їх остаточно?

— Ми повинні знайти їхній центр, — відповів Артур. — Це єдине місце, де ми можемо дійсно завершити цю гру. Якщо ми зможемо потрапити туди, ми зламаємо все.

Вони вирушили в новий бік, де темрява і холод стали їхніми супутниками. І хоч у них було мало часу, вони знали, що кожен їхній крок наближає до фіналу цієї боротьби. І вони були готові до останнього випробування.