Глава 26: За межами контролю

Вони не могли дозволити собі розслабитися, навіть коли комп'ютер почав видавати звуки, що нагадували перемогу. Поки Міра та Артур спостерігали за екранами, що світилися все яскравіше, щось сталося. Тієї миті, коли вони думали, що все закінчиться, з'явився новий, зовсім незнайомий рядок.

“Не очікуйте перемоги. Ви вже в пастці.”

Міра затримала подих. Її руки тремтіли, а кожен звук комп'ютера звучав як удар в серце. Артур знову поглянув на екран, його очі широко розплющилися, а погляд став якимось далеким.

— Це неможливо… — сказав він, майже не вірячи власним словам. — Це все було частиною їхнього плану. Ми лише загнали себе в глухий кут.

Міра не могла зізнатися у поразці, не зараз, коли вони були так близько до розгадки. Вона знову натискала клавіші, але кожен її рух був вже марним. Система не реагувала. Навіть її спроби порушити контроль з допомогою останніх вхідних кодів виявилися безрезультатними.

Тишина наповнила кімнату. Ворог уже був там, де мав бути — безперешкодно спостерігав за ними, спостерігав за їхньою боротьбою.

— Тепер ви розумієте, чому ми завжди передбачаємо ваші кроки? — пролунала голос, що наче походив з кожного кута цього простору. — Ви були лише елементами у великій схемі. Ви діяли на основі своїх інстинктів, але ваша боротьба була з самого початку визначена.

Темний силует з'явився прямо перед ними, і його присутність була важкою, наче нависає над ними тінь. Він був той самий, хто контролював усе.

Артур схопив Міру за руку, і їхні погляди зустрілися в цьому миттєвому світанку. Вони відчували, що вибір, про який йшлося раніше, був вже зроблений. Усі їхні рішення, всі рухи — це були не більше ніж частини загальної гри. Вони не могли повернутися.

— Хто ти? — вперше в очах Артура не було страху, а лише ясне розуміння того, що все це веде до кінця.

— Я той, кого ви шукали все це час. Той, хто стоїть за вашою боротьбою, той, хто визначає вашу долю, — відповів голос із темряви. — Я і є те, що ви намагалися зламати. Ви не могли цього зробити. Ви навіть не усвідомлюєте, хто насправді є вашим ворогом.

Міра стиснула кулаки, відчуваючи, як спала остання ілюзія. Ворог стояв перед ними, але тепер вони знали правду — він був лише втіленням чогось більшого, що не було підвладне їхнім силам.

— Це лише початок, — сказала вона, її голос був спокійний, але всередині розривалася буря. — Ми не здамося.

І ось тоді стало зрозуміло: система, яку вони намагалися зламати, була тільки частиною чогось значно більшого. Вся ця боротьба була лише етапом у великій грі, і вона не закінчиться доти, поки вони не знайдуть, що насправді стоїть за всім цим.

І тепер вони розуміли: найбільша битва тільки починається.