Глава 25: Вибір на краю

Артур і Міра були на межі. Їхні серця билися так сильно, що здавалось, вони відчували кожен удар разом. Тепер вони були буквально під прицілом, і те, що вони робили, мало бути останнім шансом. Вони вийшли з-за моніторів і опинилися перед темними фігурами, які оточили їх з усіх боків. Кожен крок, кожен рух був розрахований.

Міра швидко подивилася на Артура і заспокоїла його жестом. Вони знали, що більше не можна відступати.

— Можливо, вони насправді не контролюють нас, — прошепотіла Міра, намагаючись вловити момент, коли все ще можна змінити. — Якщо ми зламаємо їхню систему, ми зможемо звільнитися.

Артур кивнув, але він теж розумів, що це може бути надто пізно. Замість того щоб говорити, він просто витягнув пістолет і направив його до ворога, що стояв найближче. Тоді його погляд зупинився на тій самій темній фігурі, яка була найважливішою у цій схемі.

— Хто ти? — вигукнув Артур, його голос був сповнений розпачу і бажання знайти відповідь.

Темна фігура, що стояла перед ними, трохи нахилила голову, і голос її став ще більш зловісним:

— Ти справді не розумієш? Ви — частина цього всього, Артур. Ви вже зробили свій вибір.

Міра відчула, як її шкіра всього тіла стискається від напруги. Їй стало відомо, що все це було лише початком. Що вони так чи інакше були в серці цієї схеми. Можливо, саме вони, хоч і не знали цього, були тими, хто мав поставити крапку в цій історії.

— Ти ще не зрозумів, що саме ти створив, — сказала вона, підходячи ближче, її голос був спокійний, хоча в очах горів вогонь.

Тепер вони знали — це не просто битва за правду, це була битва за їхні душі. За їхній вибір.

Міра і Артур не могли дозволити собі вагатися. Вони були вже занадто близько до відповіді, і кожен їхній рух міг змінити хід цієї битви. Ворог не мав більше жодної переваги. Це був їхній час.

— У нас є тільки один шанс, — сказала Міра, підходячи до головного комп’ютера. В її руках, немов відчував кожен порух, вона натискала кілька клавіш. На екрані з’явився рядок: "Вхід дозволено".

— Ми це зробили, — вигукнув Артур. — Тепер вони не зможуть нас контролювати!

Але як тільки ці слова прозвучали, з усіх боків почали сипатися нові повідомлення — система не була повністю зламана. Це була пастка.

Міра з жахом зрозуміла: вони відчули лише поверхню цієї величезної змови.

— Вони все знали, — прошепотіла вона. — Це лише початок…

І в цей момент, темний голос за їхніми спинами додав останній штрих до цієї шахової партії:

— Вибір був зроблений, але тепер настав час платити за ваші дії.

Відчулась тиша, і в її центрі лише тривога та непередбачуваність. Тепер на горизонті з'явився новий ворог — той, хто керував усім цим, і хто збирався знищити їх до кінця.