Глава 24: На межі

Артур та Міра стояли в центрі кімнати, обкладені з усіх боків темними постатями, які лише й чекали на момент, щоб нападати. Вибухи і звуки боротьби все ще лунали в їхніх вухах, але зараз для них це все здавалося вторинним. Важливо було тільки одне — зламати систему і вибратися живими.

— Здайтеся, — сказала одна з темних фігур, яка стояла в передньому ряді. Її голос був холодним і безжальним, і він відгукнувся в серці Міри, як дзвін у тиші. — Ви нічого не зміните. Ви просто дієте на інстинктах, але цього не вистачить. Ви не можете зупинити нас.

Міра подивилася на Артура. Її серце билося швидко, але вона не могла дозволити собі здаватися. Вони були на межі перемоги. Останній крок залишався.

— Ми не здаємося, — сказала вона з твердою впевненістю в голосі. Вона обернулася до комп’ютера, майже до кінця ввівши потрібні коди. Але тоді раптово монітор зупинився, і з'явилося повідомлення: "Система заблокована".

— Що за…? — прошепотіла вона, намагаючись зрозуміти, що сталося.

Артур не витримав і крокнув вперед, його погляд змінився. Він був готовий до бою, але щось не давало йому спокою.

— Вони нас обдурили, — сказав він, відчуваючи, як знову напруга наростає. — Це все була пастка.

Міра ривком повернулася до нього. В її очах був шалений вогонь — так, вона відчувала це, але не могла відступити. Вони вже занадто близько, щоб зупинятися.

— Якщо це пастка, то нам треба використовувати її проти них, — відповіла вона, не маючи жодного наміру показати слабкість.

В той момент, коли їх оточували вороги, Артур і Міра знали, що їм потрібно діяти рішуче. Вони більше не могли покладатися на те, що відбудеться далі. Вони мали діяти прямо зараз, без вагань.

Раптом Міра відчула, як холодний погляд однієї з темних фігур пронизав її. Вона знала, що це був не просто один із агентів цієї таємної організації. Це був той, хто завжди стежив за ними, хто був головним гравцем у цій грі.

— Чи ти готова до цього кінця, Міро? — прозвучав голос, що потягнув за собою шалене відчуття страху та жаху. Він належав тому, хто був занадто близьким до істини, хто мав таємниці, що мали бути поховані назавжди.

Міра відчула, як кістки стискаються, коли зрозуміла, що це справжня загроза. Але вона не могла відступити.

— Я готова, — сказала вона з холодною рішучістю в голосі. — Якщо це останній мій крок, я зроблю його правильно.

І як тільки вона це сказала, темні фігури почали рухатися швидше. Всі їхні рішення, всі їхні стратегії вже не мали значення. Вони були на межі, і цей момент визначить усе.

Міра кинулося вперед, і Артур пішов за нею. Вони знали, що навіть якщо це був їхній останній бій, вони зроблять його до кінця. І цей момент, їхнє рішення, стало тим, що змінило хід цієї боротьби. Вони могли і повинні були перемогти.