Глава 17: Перехрестя долі

Фургон рухався темними вулицями, і Міра відчула, як серце б'ється швидше. Вона сиділа в тіні, не видаючи себе, і слухала кожен звук за межами фургона. Артур також був насторожений.

— Де вони нас ведуть? — прошепотів він, дивлячись через вузьке вікно.

Міра подивилася на показник на панелі і помітила, що вони виїхали з міста.

— Я не знаю, але не маємо права залишити це на випадок. Якщо ми не дізнаємося, що вони готують, все буде марно.

Фургон звернув за ріг і зупинився біля великої споруди, що нагадувала старий завод. Міра і Артур вдивлялися через вікно, побачивши кілька охоронців, які стояли біля воріт.

— Це тут, — прошепотіла Міра, серце шалено калатало в грудях.

— Нам треба потрапити всередину, — відповів Артур. — Якщо ми зможемо дізнатися, що вони роблять тут, ми зможемо зупинити їх.

Міра витягнула ніж, який все ще тримала в руці, і зробила жест Артуру, щоб вони були готові. Вони обережно вийшли з фургона і прокралися до задньої частини будівлі, де стояли порожні коробки.

Вони намагалися не видавати себе, рухаючись за стінами. Охоронці навіть не здогадувалися, що вони всередині будівлі. Міра намагалась зберігати спокій, але в її голові крутилися лише одне питання: що вони зберігають тут?

Раптом один з охоронців почав наближатися. Міра схопила Артура і притягла його до темного кута.

— Тихо! — прошепотіла вона, коли він майже досяг їхнього укриття.

Охоронець пройшов, не помітивши їх.

— Ми повинні потрапити всередину. Це може бути наш єдиний шанс, — сказала Міра, коли охоронець зник з поля зору.

Вони підкралися до дверей і тихо проникли всередину. Серед старих труб і металевих конструкцій вони побачили те, чого не очікували — кілька великих моніторів, які показували різні частини міста, а також підземний сервер.

— Це не просто код… — сказав Артур, його голос був сповнений подиву. — Вони працюють над чимось набагато більшим.

Міра на мить зупинилася, коли на екрані з’явилися дивні цифри, що постійно змінювалися. Вони не могли зрозуміти, що це означає, але було зрозуміло одне — це може змінити все.

Раптом з іншої частини приміщення почулися кроки. Міра штовхнула Артура в бік і крикнула:

— Біжи!

Вони вибігли через бічний вихід, коли ще кілька охоронців підійшли до серверного приміщення.

— Це ще не кінець, — сказала Міра, коли вони добігли до укриття. — Ми наближаємося до мети, але тепер ми знаємо більше, ніж вони хочуть.