Код Чорного Ока

Глава 11: Париж та катакомби

Наступного ранку вона вилетіла до Парижа. Катакомби — це не просто туристична пам’ятка. Це величезний лабіринт під містом, де можна легко загубитися… або зникнути назавжди.

Вона знайшла провідника — молодого студента на ім’я Луї, який погодився допомогти за невелику плату.

— Ви шукаєте конкретне місце? — запитав він, коли вони увійшли у темний тунель.

— Так. Мені потрібен вхід до закритої секції, я читала, що там колись працював дослідник Габріель Стерн.

Луї здригнувся.

— Я чув про нього. Кажуть, він зник тут десять років тому.

— Ви можете мене туди провести?

Хлопець вагався, але зрештою кивнув.

Вони йшли вузькими проходами, поки не опинилися перед старою залізною решіткою.

— Ось тут. Далі я не піду, — сказав Луї.

Міра взяла ліхтарик і пролізла крізь отвір у решітці.

Серце калатало, коли вона опинилася у просторій залі з кам’яними стінами, вкритими написами. І серед усіх символів вона побачила знайомий знак.

Чорне око.

А поруч — щось схоже на нове графіті.

"Артур був тут."

Він був живий. І він був зовсім поруч.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше