Нічний кортеж

Нічне повітря Неаполя після задушливої атмосфери клубу Black Veil здавалося майже крижаним. Марк Кроу дістався своєї старенької машини, припаркованої в тіні сусіднього провулка, але не поспішав повертатися додому. Він залишився всередині, вимкнув фари й причаївся.
Інтуїція підказувала: якщо Black Veil — це просто вишуканий фасад, то справжнє життя закладу починається після закриття.
О третій ночі біля службового виходу клубу з'явилася рампово-вантажна машина без розпізнавальних знаків. З дверей вийшли четверо кремезних чоловіків у цивільному, але з військовою виправкою. Зі складу клубу вони методично винесли кілька важких чорних кофрів та закритий металевий контейнер.
«Це явно не елітний коньяк і не виручка з бару», — занотував у пам'яті Марк, міцніше стиснувши кермо.
Коли вантажівка рушила в бік портової зони, детектив плавно рушив слідом, тримаючись на безпечній відстані. Вантаж завезли на територію портових складів, які належали транспортній компанії «Rosengard Imports».
Заховавшись за контейнерами, Марк зробив декілька чітких фотографій через довгофокусний об'єктив:
Процес перевантаження масивних кофрів на закритий морський катер.
Документи, які старший зміни підписав прямо на капоті машини. На папці чітко проглядалася емблема Rosengard.
Жодного імені боса. Усі накази віддавалися короткими жестами, а в документах стояв лише зашифрований штамп.
Марк здобув прямий доказ того, що клуб Black Veil пов'язаний із нелегальним нічним транзитом через Rosengard Imports. Але для нього це все ще виглядало як розгалужена контрабандна мережа або фінансова афера — він і гадки не мав про існування секретного союзу мафії та про те, хто насправді віддає накази.
Забравшись назад у машину, Марк завів двигун із відчуттям першого реального прориву.
А на другому поверсі клубу Арія Дрейвен повільно поставила порожню чашку з кавою на стіл. На її планшеті миготіли дві точки: червона — GPS-трекер на авто Марка, який зараз виїжджав із портової зони, і зелена — моніторинг катера з кофрами.
— Тілль, — мовила Арія в гарнітуру, спостерігаючи за маршрутом детектива. — Він простежив за вантажем до складів Rosengard.
— Це був ризикований хід — дозволити йому побачити перевантаження, — пролунав спокійний голос Тілль із Берліна. — Він детектив, Аріє. Він збере ці фотографії до купи.
Арія підійшла до панорамного вікна, звідки відкривався вид на нічний Неаполь. На її губах з'явилася ледь помітна, холодна посмішка.
— Він бачить лише те, що ми дозволяємо йому побачити. В кофрах були порожні фальш-панелі та застарілі відомості. Нехай думає, що викрив звичайний контрабандний маршрут. Чим більше він впевнений у своїй правоті, тим глибше заходить у наш лабіринт.