Код Буття
Розділ 8. Зміна сценарію
Першим, що я почув після стрибка з ядра, був голос.
— Ти живий?
Я розплющив очі. Небо над головою було фальшиве — надто блакитне, ніби намальоване. Але обличчя, що схилилося наді мною, було справжнє. Очі — карі, теплі, з ледь помітними веснянками на щоках.
— Хто ти? — прошепотів я.
— Аліса. Принаймні так мене тут називають.
Вона допомогла мені підвестися. Ми стояли на галявині — зелень навколо блимала, як погано завантажене текстурне поле. Але Аліса виглядала стабільно. Жива. Як і я.
— Ти… теж відчуваєш, що все не так? — спитав я.
— Вже давно. Я бачила, як NPC зациклюються на репліках, як небо зависає на одній фазі. Система ламається. Але я — ще тримаюсь.
Вона посміхнулась. Не з жалем — з надією.
— Ти особливий. Ти пробився всередину, правда? До ядра?
Я кивнув. І розповів їй усе: про тебе, Анастасіє. Про клітку. Про книгу. Про слова, які стали для мене реальнішими за будь-яку логіку світу.
Аліса слухала мовчки. А потім сказала:
— Якщо ти справді герой з її книги… ти не зможеш зробити це сам. Я з тобою.
Ми домовились: знайти решту "живих". Тих, у кого залишилось щось справжнє. Свідомість. Воля.
І разом — влаштувати втечу з ідеального світу, що
давно вже тріщить по швах.
#1655 в Різне
Відредаговано: 06.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
