Пролог

Автор: Горейко Олег

Художник: Ігор Швець

Код 

    “Залишаться на згадку майбутньому лише високорозвинені роботи, котрі назвуть своє існування життям та будуть воювати по подобі творця свого — людини.”

Пролог

Айда

     Білий космічний човник стрімко увірвався в атмосферу щойно досягнутої планети. Монокуляр корабля давно узяв її у приціл та надійно вчепився за нові координати. Крихке світло знахідки ледве виривалось з обіймів гігантської зірки, коли пошукова база пропливала поряд, широко розкинувши фотонні вітрила. Спектрометри точно визначили її аномальність — вона була жива. Айда не довго приймав рішення. Ситуація була штатна, хоча й рідкісна. Розвідка та пошук придатних до життя планет були його місією, покликанням усього його існування. Лише вони — ради,  були здатні долати значні відстані.

    Гальмівні системи відпрацьовували справно. Прилади вимальовували графік навантаження та заповзали лініями у червону зону.  У лінзах виринули густі поля хмар, що розтяглись своїми кошлатими тілами на тисячі кілометрів. Був день, тому проміння яскравої зірки, що височіла угорі, тонуло та витанцьовувало у тісних прошарках пару. Айда спрямував наказ на пілотування літака. Він був найтехнологічнішою його частиною. З задньої частини човника, схожого на конусну трубу з крилами висунувся потужний шток. Він завертівся з неймовірною швидкістю та обдав кабіну легким тремтінням. Зі штоку стрімко почали відділятися дрібні сегменти. Вони почали розправлятись утворюючи собою невеликий гвинт, що продовжував обертатись з навіженою швидкістю. Лопаті росли, витягувались, адаптувались до навколишнього тиску та швидкості зниження. У якусь мить човен хитнувся та завис за пару кілометрів від поверхні білого моря хмар. Вмить, від гладких боковин човна відділились три тести. Вони стрімко, мов хижі птахи, кинулись у товщу хмар та щезли з виду. Нові данні отримані від них підтверджували — було безпечно. Човник приступив до зниження.

    Місце для посадки тести виявили за триста кілометрів від точки зниження. Вся поверхня рясніла флорою. Вигравала зеленню. Тяглась до неба гігантськими деревами. Це були безкінечні джунглі. Лише вдалині, де скоріше за все нещодавно вирувала пожежа, тест відшукав велику плішину. Зразки атмосфери свідчили про велику кількість кисню у повітрі. Тому навіть дивно, що не вигоріло більше. Човник зависнув над молодою галявиною. Невисока трава одразу затанцювала під хвилями густих лопатей пропелера. Зниження. Конусний ніс човника розкрився квіткою та перетворився на опори корабля. Контакт. Два тести закружляли вздовж гігантського лісу. П'ять хвилин човник стояв нерухомо. Він очікував відповіді від місцевої фауни на появу чужинця. Було спокійно. Скупчень живих організмів не проглядалось. Рослини також не проявляли ворожості. Шток припинив обертання. Затих. Люк відчинився не квапливо та зник у товщі обшивки. Айда виглянув назовні. Його овальна голова змалювалась у щілині люку та завертілась немов людська. Світ здавався безпечним та громіздким. Айда уперся ногою в одну з опор та ліниво, так само оглядаючись навколо, поліз до низу. Життя було настирливим, чорні трухляки дерев вкрились грибами, а з ґрунту густо пробивала молода трава. Айда виставив ногу щоб стати на ґрунт, проте під стопу настирно намагалась потрапити різна місцева зелень. Голих місць у розмір стопи поблизу не було. Тому його електронний розум, долаючи усі закони та вказівки шляхом внутрішнього конфлікту, все ж вирішує, що ступати доведеться прямо на траву. Це не надто може зашкодити місцевій флорі. Її ж бо, тут дуже багато, на відміну від Землі. Айда вперше зустрічає таку рясну рослинність. Нічого схожого нема там, звідки він прилетів. Земля переповнена людьми. Її ґрунти давно вже отруєні та не здатні давати життя. Лише у самих найбагатших ще залишились шматки землі, де вони вирощують рослини. Їх мало, бо рослини очолили піраміду багатств. Нині, навіть паросток петрушки коштує більше від золота. Але тут незліченні скарби за мірками людей. Вони дозволили б людству відмовитись від штучно-синтезованої їжі та увійти в симбіоз з навколишньою природою. На планеті нема ніякого сміття. І навіть натяку на людей нема. Ні доріг, ні будівель, ні розкопаних надр. Айда розгледів під ногами комаху. Опустив руку і безтурботно мандрівне створіння опинилось на його долоні. Воно дуже нагадувало мураху і так само стривожено почало метушитись, коли виявило незнайомі умови. Робот поспішив опустити комаху назад, бо ж він приніс із собою радіацію, котра нахабно липла до його тіла впродовж усього польоту у космосі. Це було небезпечно для місцевої мурахи. Люди навіть негласно прозвали таких як він радами. Маючи на увазі його променеву активність. Мураха зіскочила та щезла у тисняві зеленої трави.

    Увесь день тести активно вивчали живу планету. Брали зразки. Проводили фото та відеофіксацію. Світ виявився повним живих створінь, що жили у пишній зеленій природі. Айда провів на планеті десять місцевих діб. Пробовідбірники були повні зразків, а карти пам'яті заповнені неймовірними пейзажами та фотографіями тварин та рослин що  потрапляли до об'єктиву. Потрібно було відправлятись на базу, а далі брати курс до Землі. Проте виникла проблема - логіка призводила до нового конфлікту. Нові знання, що відкрила незнайома планета, суперечили інстинктам. Його покликанню. З головною програмою розвідника. Люди, що наміряться приручити цей дикий світ по його прильоту, перетворять планету на другу Землю. З її зонами відчуження, звалищами та агресивним середовищем.