2.2 Життя в смартфоні

Я давно прокидався без будильника — для мене це було нормою в періоди натхнення. Майже кожен день починався зі смартфона, але не з соцмереж, а з дійства, що дарувало причетність до всього, що відбувалося навколо, та економило години життя. Дивовижно, що нашою маленькою цивілізацією керував звичайний застосунок. Він, немов GPS, вів нас по життю і, як джин із лампи, відкривав доступ до всього необхідного.

Мінімалізм стартової сторінки тішив око: графіки успішності проєктів в одному вікні наввипередки повзли вгору, а підсумком була виділена сума моєї особистої частки — відступного капіталу, який я отримаю, якщо вирішу піти з Хабу або якщо спільнота не прийме мене.

Мій п'ятигодинний робочий день був вже розписаний, а меню визначене дієтологом. У розділі побутових послуг я замовив зміну білизни та регулювання вікна, вивільнивши собі годину життя.

У розділі «Голосування» схвалив франшизу барбершопу та купівлю цифрового томографа для стоматкабінету. Справи на хвилину, але ти вже почуваєшся архітектором реальності. Залишилося спланувати вечір: риболовля, кемпінг, клуби за інтересами... Достаток вражав, але сьогодні я хотів тиші — і приєднався до групи каякерів, щоб мовчки насолодитися відображенням призахідного сонця.

Я відклав телефон і завмер від усвідомлення.

Раніше я вірив, що свобода — це можливість обрати один із сотні йогуртів на полиці. Але зараз чітко розумів, що це нав'язана маніпуляція. Гасла: «Купуй як мільйонер!», «Візьми кредит — стань королем!» — привчали нас вимірювати цінність життя кількістю купленого мотлоху.

Яка дурість. Тут я зрозумів суть: справжній багатій — це той, хто взагалі не знає, що таке супермаркет. Це коли твоє меню визначає професіонал, а побут налагоджується без твоєї участі. Спочатку цей вакуум викликав неабияке почуття тривоги. Час, який раніше був щільно забитий дорогою, магазинами й «вибором без вибору», раптом оголився. Порожнеча лякала. Але тепер, відчуваючи цю дзвінку чистоту життя, я з жахом уявляв, як повернутися назад.