1.6 Фотограф

З Аліком нас об'єднувала весільна фотографія. Але, на відміну від мене, він знайшов простий спосіб уникнути вигорання: — Я завжди називаю ту ціну, за яку хочу працювати.

Планка його запитів росла разом із його бажаннями. На полицях стояли коробки від техніки, загальна вартість яких, за оцінкою Вітька, тягнула на вживаний BMW із шкіряним салоном.

Алік здавався найвільнішим серед нас: одна-дві зйомки на тиждень дозволяли непогано жити. Весь інший час він думав, як ще вище підняти свій цінник.

Ми не раз поверталися до цієї теми на кухні. Його ідея фікс була простою й спокусливою: «якщо я коштуватиму дорожче, то й зароблятиму більше». Я ж намагався переконати його в протилежному: що чим вища ціна, то складніше отримати замовлення і більші витрати на відповідність статусу — рекламу, нові камери, топові об'єктиви.

Заробляв Алік непогано, але гроші часто утікали швидше, ніж приходили. Він жив із відчуттям, що успіх уже близько: ще трохи підняти прайс, купити ще один об'єктив — і все зміниться. Мені ж здавалося, що для того, аби вийти в плюс, варто було просто зупинитися.

Але його потяг уже набрав хід, і гальм у нього не було. Можливо, визнання для Аліка було важливішим за гроші. Проте ціною цього визнання стала нескінченна гонка на виживання, зупинка в якій була неможливою.

Дивлячись на нього, я все чіткіше розумів, що й сам давно їду в цьому потязі. Але як зійти з нього, я не знав: зупинок не було, а зістрибнути на повному ходу не вистачало сміливості.