Кобила і повний місяць

🌙

Жила-була стара кобила на маленькому пагорбі. Всі навколо вже давно думали, що вона “стара й нудна”, бо не ганялась за метеликами так швидко, як у молодості, і не підскакувала через калюжі так високо. Але кобила знала секрет: її серце залишалося молодим, навіть якщо грива починала сивіти, а зморшки на морді нагадували про всі пригоди життя.

Щоночі, коли повний місяць висів у небі, кобила виходила на свій пагорб. Вітер грав у її гриву, і місячне світло малювало на землі довгі тіні. Вона сідала, дивилася на місяць і згадувала, як колись бігала через поля, ганялась за метеликами, танцювала в дощі та сміялась разом із друзями.

— Ах, молодість… — зітхала кобила. — А де ж ти поділася?

І одного разу, коли місяць особливо яскраво світив, він заговорив:

— Кобило, ти не стара. Ти просто стала легендою.

Кобила підняла голову, примружила очі і тихо розсміялася.

— Легендою? — запитала вона. — А що ж тоді ті зморшки на морді?

Місяць посміхнувся і промовив:

— Це твої автографи життя. Кожна зморшка — свідок пригод, радості та сміху. Хіба легенди не мають бути прикрашені досвідом?

Кобила замислилась. І справді: кожна зморшка нагадувала їй про ті миті, коли вона відважно стрибала через річку, врятувала маленьке лисеня від дощу або просто лежала на траві, милуючись зорями. Кожна лінія була спогадом, історією, сміхом і сльозою.

Наступного вечора кобила вирішила зробити щось незвичне. Вона взяла старий дзвоник, який висів на її стайні, і почала дзвонити. Дзвін лунав над пагорбом і розносився по всій долині. І в ту мить усі тварини, що спостерігали здалеку, сміялися: кобила танцювала повільно, з гордо піднятою головою, під світлом місяця, наче кажучи світу:

— Життя красиве в будь-якому віці!

Відтоді кобила стала легендою пагорба. Кожного повного місяця вона виходила на вершину, танцювала, дзвонила дзвоником і шепотіла місяцю свої нові історії. І всі тварини знали: зморшки — це не недолік, а автографи життя.

А якщо вночі вам пощастить заглянути на пагорб і побачити стару кобилу, яка кружляє під місяцем, не смійтеся над її сивою гривою. Просто посміхніться — ви бачите справжню легенду.