Глава 1

– Не вірю! Батько не міг так вчинити! – я завмерла, стиснувши руки в кулачки. - Не піду на ці ганебні оглядини! 

Новина була такою несподіваною, що не дозволяла з нею змиритися. Від ярла Всеслава приїхав посланець і цього разу сховатися від нього не вдасться. 

– Припини негайно і сядь, ти повинна мене вислухати.

Давно я не бачила мати такою розгніваною. Служниця сказала, що мене розшукували цілу годину і підняли справжній ґвалт. Княгиня і раніше була проти того, щоб її дочка гасала верхи як сільський хлопчисько, але сьогоднішня вихідка точно поставила крапку в цьому питанні. Вона нетерпляче підштовхнула мене до стільця і змусила сісти.

– Мілено, те, що ти називаєш ганьбою, насправді величезна честь! Твій батько багато років добивався дружби Всеслава, а тепер ярл сам про нас згадав. 

– Хочеш сказати, згадав про мене. Чому?! Хіба немає когось іншого, щоб одружити власного сина? 

Я прибрала з обличчя неслухняне пасмо. Сама згадка про заміжжя викликала в душі спротив, але мати нічого не бажала слухати. 

– Не одружити! Поки що просто заручитися та й то, якщо тобі пощастить…

–  То я не помилилася. Це буде щось на зразок ярмарки, тільки за участю дівчат, гідних Радомира, так? Не піду! – я схопилася на ноги. – Всі знають, що у нього цілий гарем бранок, а ще він приносить криваві жертви Чорнобогу! Дикун! 

– Тим краще! – перебила мене княгиня. – Бачила на ярмарку ведмедів, які танцюють під дудку цигана? Звіра завжди просто приручити! До того ж не варто вірити різним пліткам.  Радичі не приносять жертви, це не більше, ніж байка. І знаєш, коли я вперше опинилась в домі твого батька, він теж здавався мені неписемним дикуном. Хіба це завадило нашому щастю? Головне, щоб ти сподобалась, – її голос змінився і став м’якшим, як бувало завжди, коли треба когось вмовити. – Радомир молодий, вродливий і сильний чоловік, який скоро займе місце правителя, а це, повір мені, не так і мало! 

То ось де ховалася правда! Ярл дійсно був важко хворий  і, мабуть, хотів якнайшвидше знайти для сина наречену. Ця звістка зачепила мене ще більше, але одночасно дала примарну надію. 

– А Дарина? Вона теж незаміжня, до того ж старша за мене на рік!

– Звичайно, вона також буде на оглядинах, і твої двоюрідні сестри, але я сподіваюсь, що оберуть саме тебе, – відрізала мати і я одразу здогадалася, в чому справа. 

Напевно, дружину для сина правителя шукатимуть серед найперших красунь, але схожих на мене серед них не буде. Через мої дивні очі батько ласкаво називав мене Дивоцвітом, бо одне було зеленим, наче малахіт, а друге - блакитним. Маленькою мені через це часто перепадало, яких тільки прізвиськ не вигадували діти, а дорослі навіть казали, що у князя росте підкидиш чи відьма. 

З часом злі язики замовкли, але відмінність ніде не поділась. Можливо, тому мама сподівалась саме на мене. Особлива краса… Це повинно спокушати, а Радомир, як казали, обирав для своїх втіх кращих з полонянок і вже ними приситився.

Я ледь стримала сльози. Гаразд, хай буде по-вашому, кажете повинна сподобатись? Навряд чи Радомир погодиться обрати таку “слухняну та покірну” наречену! Зі мною йому точно буде непереливки! Така думка трохи заспокоїла і  я глибоко вдихнула, щоб себе опанувати. 

Це була єдина зачіпка, якою можна скористатися, щоб не прогнівити батька. Якщо спробувати піти наперекір, він втратить терпець і запросто відправить в далекий скіт - не хочеш заміж, живи пустельницею! А от якщо Радомир обере іншу, це звільнить від будь-яких обов'язків. 

– Отже, тобі слід поквапитись, – мати відірвала від неприємних роздумів. – Йди переодягнись.

– Це необхідно зробити сьогодні?!

Княгиня ледь стрималася від того, щоб підвищити голос.

– Не просто сьогодні, зараз! Посланець ярла вже тут і у нього є прямий наказ – привезти наречену від нашого роду. А оскільки їхати доведеться далеко, ми не можемо чекати. Вночі дорога через ліс небезпечна, тому не барися, йди до себе негайно!

Мати покрокувала до дверей і відчинила їх, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Мені належало повернутись в дівочу, але я й не думала поспішати. Замість цього піднялася сходами та зупинилася біля вікна, розмальованого вітражами. 

Звідси було видно дзвіницю, на яку я колись залізла на спір з братами, річку, степ, де можна годинами їздити верхи. Невже все це доведеться проміняти на задушливі покої в домі Всеслава? Я відчула, як знову защипало в очах від образи на власну долю. Нехай! Всі чекають, що я буду тремтіти від самої думки про Радомира - дзуськи! Де сяде там і встане. Не така я, щоб коритись якомусь ведмедю з півночі, особливо, коли все залежить від мене самої. 

Хай обирає Дарину чи одну з дочок мого дядька, кожна буде щаслива такій долі, а я залюбки поступлюся дорогою! З такими думками штовхнула двері своєї кімнати і очам не повірила. Тут вже чекало кілька служниць, що принесли скриню з вбранням, прикраси та встигли нагріти воду для ванної. За мене взялися, наче я вже була нареченою і скоро змусили розлучитися з улюбленим одягом. 

Як же незручно було у цій розкішній блакитній сукні з довгими рукавами, хоча кращої і вигадати було важко. Вишита сріблом та прикрашена перлами, вона дуже личила до мого білявого волосся, яке заплели в косу та накрили напівпрозорим покривалом. Єдиною, з ким я могла за весь цей час перекинутись хоч слівцем, залишалася Орися. Вона служила мені вже кілька років і іноді була ближчою, ніж рідна сестра. 

Просто зараз дівчина застигла біля віконця та раптом пирснула й залилася фарбою.

-Ой який! Схожий на ведмедя! 

Я проти волі теж визирнула  на вулицю і досадливо відвела очі. Кращого опису точно важко було придумати! Гість широкою ходою йшов через двір і дійсно справляв враження зростом та важким хутряним одягом. Від нього за  версту віяло самовпевненістю, бо вже поводився, як хазяїн і це ще більше мене роздратувало.