Розділ 21

Єва : 

Артем стояв у нашому коридорі, і від його присутності шпалери на стінах почали повільно вкриватися інеєм. Його очі вже не були людськими — це були дві бездонні вирви, що затягували світло.

— Твоя іскра, Єво. Віддай її добровільно, і я дозволю твоєму коту дожити віку в мисці зі сметаною, — промовив він голосом, що нагадував скрегіт металу по склу.

Бальтазар вигнув спину, його крила розгорнулися, зачіпаючи вішалку з одягом.

«Не смій торгуватися моїм паштетом, нікчемо!» — прогримів його голос у моїй голові.

Але тут вперед вийшла Яна. Вона скинула рушник з голови, і її довге біле волосся розсипалося по плечах, наче срібний водоспад. Вона не виглядала зляканою. Навпаки, на її обличчі з’явилася та сама фірмова посмішка, яку вона приберігала для найбільш самовпевнених хлопців в офісі.

Яна : 

Я зробила крок вперед, ігноруючи крижаний вітер, що дув від Артема.

— Артеме, Артемчику... Ти справді думаєш, що можеш прийти сюди і грати в Темного Лорда? — я склала руки на грудях. — Я знаю, хто ти. І я знаю твою справжню "темряву".

Артем (чи те, що було всередині нього) завмер.

— Ти нічого не знаєш, смертна дівчинко.

— Ой, та невже? — я зробила ще крок. — Я знаю, що твоя "темрява" з’явилася не від великої сили, а від того, що ти три роки не міг наважитися підійти до Єви в офісі. Ти так боявся відмови, що почав шукати в інтернеті "як стати впевненим", а випадково натрапив на окультний форум і завантажив собі в мозок демонічний скрипт.

Єва : 

Повітря в коридорі здригнулося. Артем відсахнувся, наче його вдарили.

— Це... це неправда! — вигукнув він, але його голос на мить став звичайним, людським і дуже ображеним.

«Що вона робить? — спантеличено запитав Бальтазар. — Вона атакує його... фактами з особистого життя?»

— Правда, правда! — продовжувала Яна, наступаючи на нього. — І я знаю, що ти створив Пожирача Тіней лише тому, що хотів здатися героєм, який його "переможе" на очах у Єви. Але ти такий невдаха, що навіть твій монстр втік до бібліотеки їсти книги з кулінарії! Ти не темний бог, Артеме. Ти просто хлопець, який переграв у MMORPG і заплутався у своїх ілюзіях!

Бальтазар: 

Я бачив, як темна оболонка навколо Артема почала тріскатися. З-під фіолетової енергії почали проступати звичайні джинси та розтягнута кофта айтішника.

«Це геніально! — захоплено вигукнув Астарот із холодильника. — Вона використовує правду як кислоту! Темрява живиться страхом і таємницями, а вона виставляє його на посміховисько!»

— Твоя сережка була лише приводом! — не вгамовувалася Яна. — Ти прийшов сюди не за іскрою, а тому що сподівався, що Єва запросить тебе на чай! Але замість того, щоб просто купити тортик, ти привів із собою космічного паразита!

— ПРИПИНИ! — закричав Артем.

Його тіло почало вібрувати. Темна енергія з тріском вирвалася назовні, намагаючись вхопитися за реальність, але під шквалом Яниної правди вона втрачала стабільність.

Єва : 

Я зрозуміла, що це наш шанс. Я підійшла до Яни і поклала руку їй на плече, передаючи через неї вогонь Бальтазара.

— Артеме, — сказала я тихо, але впевнено. — Тобі не потрібна ця сила. Вона тебе знищить. Просто відпусти її. Бути звичайним — це не соромно. Соромно бути тим, ким ти не є.

Бальтазар випустив останній потужний імпульс фіолетового світла, який був не агресивним, а... очищуючим.

З гучним звуком «Дзинь!», наче розбилося скло, темрява навколо Артема розлетілася на мільйон іскор. Він важко впав на коліна, важко дихаючи. Очі знову стали карими, звичайними і дуже переляканими.

— Я... я просто хотів... — прошепотів він, дивлячись у підлогу.

Бальтазар підійшов до нього, уже в образі кота, і суворо торкнувся його коліна лапою.

«Тобі пощастило, смертний, — пролунало в голові Артема. — Мої союзниці виявилися милосердними. Але якщо ти ще раз спробуєш завантажити в себе темні скрипти — я особисто перегризу твій кабель від інтернету».

Яна витерла лоб рукою.

— Фух. Це було складніше, ніж складати іспит. Єво, у нас є кава? Мені терміново потрібно заземлитися.

Астарот зістрибнув із холодильника і по-хазяйськи підійшов до Артема, який все ще сидів на підлозі.

«Слухай, хлопче, раз ти вже тут... сходи за тунцем. Це буде твоя перша інвестиція в життя без демонів».