Розділ 18

Єва : 

Нічна бібліотека виглядала зовсім не так, як удень. Величезні стелажі нагадували скелі, а запах старого паперу змішувався з чимось гострим і металевим. Я міцніше стиснула ручки сумки, де сидів Бальтазар. Яна йшла попереду, впевнено висвічуючи шлях ліхтариком на телефоні.

— Тихше, Яно, — прошепотіла я. — Ти ж казала, що ми маємо бути як ніндзя.

— Не хвилюйся, — так само пошепки відповіла вона, маневруючи між секцією «Зарубіжна класика» та «Психологія». — Я тут кожну дошку знаю. Головне — дійти до секції Спецсховища, там енергія найщільніша.

«Тут пахне засідкою, — пролунав у моїй голові напружений голос Бальтазара. — Тіні навколо нас уже не просто тіні. Вони стають густішими. Астароте, ти щось бачиш?»

Чорний кіт, який тінню сковзав під стелажами, коротко відповів:

«Він за нами стежить. Чекає, поки ми зайдемо в глухий кут. Бальтазаре, твоя смертна занадто голосно дихає, це збиває мій ехолокатор».

Бальтазар: 

Я відчував, як Пожирач Тіней розтягується по стелі, наче пляма нафти. Він чекав. Його голод був настільки відчутним, що в мене почали свербіти ікла.

«Єво, приготуйся, — скомандував я. — Коли я дам знак, ти повинна будеш відкрити свої долоні й уявити, що ти — це я, а я — це ти. Тільки не зараз! Зараз ми...»

— Ой! — почувся голос Яни.

Вона зачепилася своєю модною сумочкою за край стелажа. Ми всі завмерли. Повільно, наче в уповільненій зйомці, одна книга похитнулася. Потім друга. І через секунду ціла полиця з розділу «Світова кулінарія: 1000 рецептів м’яса» з гуркотом обвалилася на підлогу.

«РЕЦЕПТИ М’ЯСА?! — пролунав у голові обурений крик Астарота. — Ви вирішили видати нас за допомогою збірки рецептів стейків?! Це найганебніша поразка в моїй кар’єрі!»

Єва : 

Гуркіт у тиші бібліотеки пролунав як вибух гранати. І в ту ж мить темрява над нами ожила.

Зі стелі посипалася чорна сажа, яка швидко формувалася у величезну, безформну масу з тисячею порожніх очей. Пожирач Тіней нарешті проявився. Він видав звук, схожий на скрип іржавих дверей, і кинувся прямо на нас.

— СВІТЛО! — закричала Яна, і замість того, щоб тікати, вихопила свій лак для волосся «Суперфіксація». — Отримуй, потворо!

Вона натиснула на розпилювач, створивши в повітрі хмару хімічного туману. Пожирач, який не очікував такої зухвалості від звичайної людини, на секунду забарився, його "обличчя" вкрилося дрібними краплями лаку.

«Це мій шанс! — Бальтазар вискочив із моєї сумки, і в польоті його тіло почало світитися яскравим фіолетовим полум’ям. — Єво, ЗАРАЗ! ДАЙ МЕНІ СВОЮ РУКУ!»

Бальтазар: 

Я приземлився на підлогу вже напівтрансформованим. Мої пазурі встромилися в паркет, а погляд злився з поглядом Єви. Я відчув, як її світла енергія, чиста й тепла, вливається в мій демонічний вогонь.

— РАЗОМ! — пробасив я, і ми одночасно виставили руки вперед.

З наших долонь вирвався не просто вогонь, а потік чистої фіолетової плазми, переплетеної зі срібними нитками людської волі. Пожирач Тіней заверещав. Його чорна матерія почала розпадатися під дією нашої спільної сили.

«Астароте, замикай коло!» — прокричав я.

Чорний кіт вискочив із тіні, тягнучи за собою магічну нитку, яку він непомітно розмотував увесь цей час.

«Вибач, Бальтазаре, але твій план із лаком для волосся спрацював краще, ніж я думав! — зареготав інквізитор, стягуючи петлю навколо монстра. — Смертна, додай ще трохи жару! Він майже розчинився!»

Єва стиснула мої пальці (хоча зараз це були вже мої величезні демонічні пальці), і ми дали фінальний залп. Бібліотека освітилася спалахом, від якого всі книги на полицях на мить стали білими.

А потім настала тиша. Лише запах лаку для волосся та паленої паперу висів у повітрі.