Глава 8

Голод, звірячий голод супроводжував моє пробудження. Я спробував одразу встати й розплющити очі — вийшло, ось тільки в очах потемніло, і я впав назад. Пощастило, що на щось м'яке. Хоча ні, везіння тут ні до чого — при повторному розплющенні очей без різких рухів я виявив, що перебуваю у своїй кімнаті й лежу на ліжку.

Голова злегка боліла, у тілі слабкість — загалом, тренування вдалося. Закривши очі й подивившись на енергію всередині свого тіла, виявив повне виснаження. Такого я згадати не міг, щоб у мені майже не залишилося енергії. Навіть артефакти повелителя бурі світилися дуже тьмяно, а я так і не навчився використовувати енергію з них. Швидше за все, спрацював захисний механізм, і вся сила, що в мене залишилася, була спрямована на мій захист. Але її все одно не вистачило, через це й такі сильні наслідки.

Але свій поріг сили я точно відчув, і зараз, прокручуючи в голові те, що сталося, я можу сказати, що зробив ривок до прориву на наступний ранг. Тільки це було неусвідомлено, і для повноцінного прориву мені потрібно буде зробити приблизно те саме, тільки контролювати весь процес. І скільки в мене піде часу на це, я поняття не маю.

Ладно, головне, що живий, решта — дрібниці життя. Ось тільки сильно напружуватися поки що точно не варто. Але я і не планую, а тепер терміново по їжу. Мені здається, мій шлунок уже почав сам себе перетравлювати, можливо, не здається.

Встати з ліжка виявилося досить складним завданням, але я впорався і як справжній чемпіон пішов шукати їжу. Ось тільки на вході зі мною зіткнувся один зі слуг.

— Терміново, пане, на вас чекає княгиня! — Зазвичай слуги так не розмовляли, і пару митей я навіть не міг зрозуміти, що ж сталося. Але потім до мене почало доходити, і довелося мчати за ним до матері. І чому в мене дуже погане передчуття?

Йшли ми в напрямку моєї улюбленої малої обідньої зали, що вселяло надію на те, що я все-таки зможу поїсти. Ось тільки навряд чи в спокійній обстановці. А я, між іншим, мріяв про відпочинок, але, здається, весь свій відпочинок я провалявся непритомний. Зі своєї ж вини.

Слуга і я за ним прямо-таки влетіли в залу. Мама якраз обідала в компанії дуже дивного відвідувача. Дуже незвичайна зовнішність для наших широт, але я вже зустрічав схожих людей. Довга чорна коса на голові, вільне вбрання, що не заважає рухам, і зброя дивної форми. Вигнуті клинки, здається, вони називаються шаблі. Вважається, що вони — одні з найсильніших і найбезстрашніших воїнів континенту. Живуть у вільному місті Кразерс, яке межує з нашим князівством. І останнім часом ми часто торгуємо з ними, якраз через їхні землі проходить торгівля з Імперією Зеркас. Або інакше — Велика Імперія Сходу, так їх називають по всьому континенту. Ось тільки чому один із представників вільного народу перебуває зараз тут?

— Дисаре, ти в порядку? — Княгиня побачила мою появу й зітхнула з полегшенням. Здається, хтось дуже переживав за мій стан, потрібно буде попросити вибачення за мою нерозсудливість.

— Так, княгине, я повністю в порядку. Трохи переборщив у пізнанні свого дару й витратив забагато сил. Але вже все в нормі!

— Я рада. Тоді представлю тобі нашого гостя. Страбр ал Корф, один із наближених глави вільного міста Кразерс. Думаю, тобі буде цікаво почути, що він скаже. — Я вклонився нашому гостю й зайняв нарешті місце за столом. Їжа вже була накрита на столі, і нехай це і нечемно, але трохи їстівного я не втримався й закинув до рота.

— Молодий княжичу, як я вже розповів княгині, наше вільне місто хочуть приєднати до володінь Імперії Зеракс, і зараз нам необхідні союзники. Це причина, з якої я прибув до вас: ваше князівство — єдине, яке має спільний кордон із нашим містом і не належить Імперії Зеракс. — От тобі й полежав непритомний, хочу назад. Жарт, звісно, але такі питання вирішувати я не маю права. Ми як частина Імперії не можемо втягнути її у війну з іншою Імперією.

— Ви ж розумієте, що ми не можемо розв'язати війну з Імперією Зеракс? Імператор особисто вкоротить мене на голову, та й увесь мій рід! — Він не міг не розуміти, якою буде моя відповідь. А отже, є варіант, про який я не обізнаний.

— Не потрібно воювати з Імперією, підкорити наше місто вирішив один із князів Імперії Зеракс. І нам вистачило б найнятих найманців, які є у вашого князівства! — Я мало не вдавився. Які ще найманці, князівство таким точно не займалося. Чи це натяк?

— Занадто великий ризик для князівства. Він має бути чимось виправданий.

— Таємний військовий союз із вашим князівством, допомога на спільних кордонах із мертвими землями. Вільна торгівля в нашому місті й найрідкісніші товари. Золото, яким ми оплатимо найманців. — Торгівля ніколи не була моєю сильною стороною, але, здається, настав час вчитися. Поки що він запропонував тільки те, що і їх не обтяжить. А таємний союз рано чи пізно стає явним, а це скоріше несе мені проблеми. Такої ціни точно мало буде за допомогу князівства.

— Я чув, у вас найбільша кількість артефактів із мертвих земель, ніж у будь-якій з Імперій? — Подивимося, скільки насправді ти готовий заплатити за мою допомогу.

— Чутки перебільшені, але артефакти є, і ми регулярно знаходимо нові й продаємо. Я можу навіть запропонувати вам один із артефактів, які є в нашій скарбниці, на ваш вибір. — Так, ставки піднялися, і здається, я знаю, що можу в них попросити.

— Добре, я готовий буду допомогти, якщо зможу взяти з вашої скарбниці два артефакти, ви поділитеся досвідом підкорення мертвих земель із моїми людьми, і я зможу повчитися у вас володінню зброєю та технікам бою. — Артефакти — пил, а от знання про мертві землі у вільного міста були найширші. Але вони дуже рідко ними ділилися, а їхні стилі ведення бою — це взагалі було табу для розголошення. Я ставив максимальну ціну й готувався до довгого торгу.