Глава 16

Два дні минули в спокої. Хоч зграя і далі намагалася тримати нас у напрузі постійним виттям та своєю присутністю поруч, ми до цього звикли. За ці дні відновилися всі обдаровані, тільки Артіс ходив із порожнім рукавом — у похідних умовах відновити руку немає можливості. Але він усе одно був задоволений тим, що встиг залікувати решту ушкоджень і зможе взяти участь у битві.

Майже весь вільний час обдаровані мисливці займалися зведенням укріплень. Тепер, якби на наш табір натрапили подорожні, вони б здивувалися маленькому замку посеред лісу. Стіни були рівними й схожими на скло; ми підняли їх ще на два метри, і тепер видертися нагору навіть для Ватажка зграї буде непростим завданням. Титан, звісно, зможе їх подолати, але сам-один в оточенні нас він битися не захоче, отже, буде ламати. Тому ми намагалися зробити стіни якомога міцнішими. Вийшло добре, навіть Мелісса схвалила нашу роботу. Сама вона переважно перебувала в розвідці, вистежуючи й убиваючи поодиноких тварюк — для її рангу вони не становили небезпеки, а досвід дозволяв не потрапити в пастку Титана. Припаси в нас залишалися, тож тут труднощів не виникло. Щоправда, дівчина кілька разів приносила умовно їстівних чудовиськ, але скуштувати їх наважилися не всі. Я спробував, бо вона дуже хвалила їхнє м'ясо, і з подивом зрозумів, що в ньому є щось особливе. Ні, це явно був не смак — на смак воно було просто жахливим, — але в ньому ховалася енергія. Вона дозволяла швидше відновлювати силу в джерелі і, за словами дівчини, ще й зміцнювати дар. Друге перевірити було неможливо, адже це повільний процес, і за кілька місяців його важко відстежити. Але відмовлятися я більше й не намагався: стати сильнішим досі залишалося моїм головним завданням.

Після появи дівчини в таборі мені стало спокійніше. Не знаю, чому вона так на мене впливає, але мати когось знайомого поруч виявилося приємно. Поговорити нам удалося за цей час не раз: ми міркували про те, як захистити табір і як відстояти місто. Вона розповідала про центр континенту й про Хвилі, які там трапляються регулярно. Наш випадок особливий: чудовиська, що оточують нас, не приходять на наші землі, а Хвилі породжують тільки мертві землі всередині Імперій. Оскільки ці землі слабкі порівняно з тими, що розташовані навколо наших земель, то й боротися ми з ними можемо. От якщо на нас посунуть чудовиська з мертвих земель, які оточують Імперію, тоді нам кінець — якщо нічого не змінити й не підняти загальний урівень обдарованих у всіх землях. Тільки це призведе до того, що на нас звернуть увагу тринадцять Імператорів, і тоді вони можуть виявити мене. Значить, потрібно повільно й обережно піднімати ранги тим, кому я можу довіряти. Хоча «підняти ранги» лише звучить просто. Насправді це велика праця самих обдарованих, і навіть те, що в мертвих землях це зробити легше, не скасовує всієї складності розвитку.

Ще ми говорили про князівство та Імперію. З того, як діє Імперія Модеріс, можна зробити висновок, що вона зв'язалася з кимось із тринадцяти й знайшла спосіб заручитися їхньою допомогою. Значить, вони або вже звернули увагу, або скоро звернуть її на нас після того, як їм доповіли, що їхній обдарований не впорався. Отже, питання з конфліктом між Імперіями потрібно вирішити до того, як вони втрутяться, а мені доведеться — після того, як стану сильнішим, — вирушити до столиці на зустріч з Імператором. Тільки от що мені йому сказати? Чи настане час, коли нарешті він із моїм батьком почнуть утілювати в життя свій план, і якщо так, то як це вплине на майбутнє цих земель?

Щоразу після розмов із нею я надовго занурювався у власні думки. Мене дуже цікавило моє майбутнє і те, чи зможу я пройти покладені на мене випробування. Взагалі, мене почало дратувати усвідомлення того, що я не можу сам керувати своєю долею: що більше я думав, то чіткіше виходило, що мене змусили стати Лихом. А тепер від цього залежить моє життя — від того, наскільки я зможу розвинути цю силу. Потім, правда, приходить й інша думка: якщо взяти те, ким я є зараз, то відповідальність і сила в мене від народження. І тепер я — Дісар арк оф Ардрасар, княжич, який відповідає за людей цілого князівства і готовий за це віддати своє життя. Чи мої це думки й переживання? Я не міг відповісти на це запитання, і від цього ставало страшно — раптом ці почуття мені нав'язали? Адже я не був героєм і захисником у минулому житті, а в цьому мислю тільки такими категоріями.

Посидівши вчергове біля вогню й поміркувавши, я зітхнув і зрозумів, що вже нічого не змінити. Навіть якщо це не мої думки й бажання, я вже зріднився з ними й змінити свою нинішню суть не зможу. Кивнувши Аскарту й Хірсту, які супроводжували мене постійно, я вирушив до свого ліжка, намагаючись заснути. Попереду ніч, і скоро на нас чекає перша серйозна битва.

Здавалося, я тільки заплющив очі, як пролунали крики. Відразу підвівшись, я відзначив, що покрив дару продовжував підтримуватися навіть уві сні. Це свідчить про те, що я розвиваю рівень володіння своїм даром, і це тішить.

Навколо знялася метушня, мисливці бігали табором і готувалися до бою. Перші крики долинали від тих, хто стояв на стінах. Нарешті зграя під проводом Титана вирішила діяти. Те, що для свого нападу вони обрали ніч, було неприємно, але несподіванкою не стало. Чудовиська комфортно почуваються в нічний час доби, а людям у цей період складніше. Звичайним людям; обдарованим у цьому плані простіше — розвинені дари дають людським тілам безліч бонусів, і один із них — це зір. Не скажу, що з розвитком дару ти бачиш уночі як удень, але зір змінюється, і ти починаєш бачити енергію світу. Тому навіть уночі можна спокійно розрізняти силует ворога й битися.

Оскільки я спав у повному спорядженні, як і більшість мисливців у таборі, то разом з іншими рушив на стіну. Щоб зайняти позицію на стіні, мені знадобилося менше ніж хвилину, і я зміг побачити, що ж чекає на нас цієї ночі.