Розділ 6.2

Хлопчик насупився, але прохання виконав. Він злісно подивився на Ольгу і встав за ногою Катінки. Служниця шоковано подивилася на малюка, який закрив вуха руками. Арись очікувано зникла ще до того, як княжна переступила поріг.

— Ти хто така? — я оглянула дурепу з таким презирством, ніби вона міль. — Я питання поставила? Ти хто така, щоб підвищувати голос на дитину? Ти її мати?

— Закрий рота, інакше позбудешся голови, заслана тварюка! Я все одно виведу тебе на чисту воду! А княжич у будь-якому разі поїде зі мною, тому що Володар не може піти проти етикету і палацових правил! Це непорушні…

— Та срати я хотіла на ваші непорушні постулати! Зрозуміла, ні? Можу повторити! Якого біса, дитина вся в сльозах? Хто тобі дозволив... — я нахилилася до неї. — Хто тобі дав право використовувати хлопчика таким нахабним чином? Хочеш його батька? Так запропонуй йому прямо! А якщо відмовить... Ну, значить... Біда, дорогенька, — вона вже тремтіла від злості, а я посміхалася дедалі ширше, — не в його ти смаку! А малюка залиш у спокої!

— Та що ти! — Ольга скривилася. — Нариваєшся батогів прилюдно заробити? З тобою надто добре обходяться, відьмо! Але ти зачекай. Щойно до твердині потрапиш, тобі життя в цих чотирьох стінах медом здасться. Я тобі такий прийом влаштую, заслана шльондро, що жодні чари й чаклунство не допоможуть! — вона плювалася отрутою в обличчя, а тоді і зовсім замахнулася, щоб вдарити зі словами: — Ханська підстилка!

Я все життя характеризувала себе, як спокійну і стриману людину, але цього разу, мабуть, не той випадок. Всьому виною те, що ця жінка, як кістка в горлі стала ще після злощасного обіду на свіжому повітрі. Тому я перехопила її руку, стиснувши.

— Я доб'юся того, щоб вивести тебе на чисту воду! Ти не просто так прив'язала дитину до себе. Рано чи пізно і Володарце зрозуміє! Він жаліє тебе, бо Арись вселила йому, що ти безпечна, а значить врятувала княжича! Але я бачу тебе наскрізь!

— Змусь-замусь! А я подивлюся, що з цього вийде! Тільки от хлопчика залиш у спокої! — я зчепила зуби, але втягнувши різко повітря, все ж таки закінчила. — Допоки я тут, не дозволю, щоб якась вульгарна до чоловічої царської ласки дурепа, використовувала дитину, як засіб потрапити у ліжко мужчини!

— Ах ти ж, брудна... — вона хотіла вдарити,  але ми так з панянкою захопилися, що не відразу помітили появу головного винуватця “суперечки”.

Щойно княжна виявила бажання відповісти, її руку одразу ж відкинули, як і мою. Мене ще й скрутили, як злочинницю, схопивши за обидва зап'ястя і стиснувши їх за спиною однією своєю ручищею. Повіяло холодом і запахом свіжості, а долоня, що стиснула мої, стала не просто крижаною. Мене немов мрець за руку схопив. Однак за кілька секунд усе змінилося. Рука Всеслава швидко нагрілася, а мої брови поповзли вгору. Однак здивування такому факту, не применшувало люті.          

Я повернула злий погляд на Всеслава, та він тільки пробасив у бік Ольги: 

— Геть!

— Володарю! Ви наражаєте весь княжий двір на небезпеку і смуту! Правила виконувалися століттями. Ви не можете ігнорувати кодекси!

— Ольго! Я терплю цей хаос з останніх сил! А терпіння моє не безмежне! 

Через рик, що пролунав над головою, я затремтіла і ледь не скривилася. Але несподівано відчула, як Всеслав припинив тиснути рукою, а просто обхопив одну з моїх спокійно і... ніжно?

Один вдих. Ще один. 

Його пальці рухалися шкірою так лагідно, що в горлі стисло, а пульс скочив, що шалений. От це… контраст. Кров відхлинула від обличчя, бо на чолі Всеслава виявилася корона, а сам він був одягнений у шкіряний кітель, що мав майже такий самий вигляд, як костюм Воєводи, проте з князівськими регаліями.

— Я поїду з матінкою! — дитина встала поруч зі мною, але під суворим поглядом батька, заспокоїлася, схопившись за поділ моєї форми.

— Володарю! Матінки доглядачки будуть розлючені, якщо в новинах покажуть подібне. Є речі, які, прошу великодушно мене пробачити, виконувати зобов'язаний кожен правитель. Ця безрідна злочинниця не може поїхати з княжичем!

— Може! — відрізав голос від входу. 

Я насупилася. — Може, як новий охоронець княжича Ярослава! — пробасив Радолір.

Всеслав відпустив мене і встав, як брила праворуч, лише мовчки спостерігаючи за тим, що робить його воєвода.

— Вона не давала присяги! Вона не проходила…

— Ця жінка частина дружини іншої держави. Вона проходила військовий вишкіл, а відданість нашій державі довела, коли врятувала нашого княжича. Тому... — Радолір простягнув мені грубу кобуру з двома пістолетами.

— Я це так не залишу! Жіноча рада дружини не дозволить більше ганьбити нас! — Ольга злісно подивилася на Всеслава, який лише спокійно відповів. 

Що було страшніше за гнів.

— Титулу Княгині нічого не загрожує, Ольго! Раджу не за княжичем бігати, а готуватися до обряду, який уже за кілька днів. Якщо на те воля богів — ти увійдеш у мої палати. Якщо ні — то я забороняю тобі наближатися до княжича, бо його вихованням займатиметься тільки моя княгиня!

Запала тиша. Ольга почервоніла так, немов їй плюнули в обличчя, або, принаймні, під ноги. Вона демонстративно пішла, а двері за нею зачинилися одразу. Після їхнього удару, я схаменулася і схопилася за простягнуту Радоліром зброю.

— Це все дуже добре… — подивилася у його світлі очі, — Воєвода. Стріляти я вмію, але ваша зброя вже одного разу не спрацювала в моїх руках.

— Арись! — Всеслав взяв Ярика на руки і продовжив, коли голограма опустилася на підлогу. — Активуй відбитки Станіслави і додай їх до бази особистої охорони князівських покоїв.

— Слухаюся, Володарю! 

Перед нами розкрився ще один екран. В повітрі застигло зображення конструкції зброї з поясненнями.

— Для того, щоб активувати вогнепальну зброю, достатньо прикласти вказівний палець до спускового гачка, — пояснила Арись, а на екрані виділилася в кольорі потрібна ділянка. — Якщо ця зброя занесена до реєстру, як ваша особиста, княжна, вона активується одразу ж, тим самим стаючи в бойову готовність. Однак і я, як і Володар з Воєводою можемо деактивувати всю зброю в радіусі двохсот метрів, лише задіявши свій ключ. Тому в нападі сенсу немає.  Щоб зробити постріл, потрібно натиснути на курок, і тільки…