Розділ 5.2

Всеслав закам'янів, дивлячись в очі брата. Тілом пройшла хвиля болю такої сили, що звела жили. Щодня він проклинав себе за те, що трапилося з тією бідною дівчиною, яку змусили народити Ярослава. Її навмисно змусили стати жінкою Всеслава тільки заради народження дитини.

— Тобто, якщо я правильно тебе зрозумів, ти хочеш, щоб я одружився тільки для того, щоб у ложі вправлятися та дітей народжувати? - Всеслав холодно усміхнувся. — На нашу землю не ступала нога ні одного монгольського виродка! І не ступить!

— Вочевидь, не ступить, бо вони частина наших колоній, Всеславе. Однак! У нас їхня земля, і вони дуже хочуть її назад! Як і решта! — Властимир блиснув очима так, немов уже прорахував кроки монгольського хана в цій грі наперед.

— Тоді нехай платять своєю кров'ю за те, що втопили разом з османами п'ятсот років тому Дністер у нашій крові. Щойно кількість стане рівною, я подумаю, що робити з їхніми регентами при наших ставлениках. Може дозволю підписувати дозвіл на будівництво сортиру або відхожого місця!

Властимир знову скривився, а зло видихнувши, тільки холодно пройшовся поглядом по Всеславу.

— Одружуватися не дітей народжувати, недотепо! Ми що, в стародавні віки живемо? Ярослав може залишитися єдиним твоїм спадкоємцем! Однак факт залишається фактом! Поки ти не одружишся, Терхан рано чи пізно вимагатиме зустрічі з Ярославом. Для монголів кров одна на всю орду! Чи тобі не знати про це?! І якщо він зажадає кровний шлюб, то ми втратимо Київ!

Всеслав тільки похмуро подивився на брата, але з його словами зобов'язаний був погодитися. У Ярослава ординська кров, а це пряма доріжка до княжого трону для Терхана.

Вони так і дивилися в очі одне одному, поки Всеслав не заговорив, допивши вино: 

— Якщо ти так наполягаєш, у мене немає виходу. Доведеться почати клепати спадкоємців!

— Боги затяті, дайте мені сил не прикінчити цього шмаркача! Всеславе!! — Властимир піднявся, а його голограма підійшла прямо до князя якраз під самі очі, і він зашепотів гучним басовитим шепотом: — Покажи своєму народові, що до них повернулася велич! Розтопчи Терхана і поверни собі ім’я, — Властимир підвищив голос, але слідом завмер і продовжив уже спокійно. — Поверни мені опору, а я поверну тобі свою. Кров за кров…

— Брат за брата... — прошепотів Всеслав, — бо такий закон богів.

— Я не наполягаю, Всеславе. Ти вільний вчинити так, як вважаєш за потрібне. Однак ти й сам розумієш, що це необхідно. Це допоможе показати світовій спільноті, що новий Князь Руси України не хлопчик, який прибіг додому з полону, а Князь, який привіз із завойованих колись земель спадкоємця, а тепер зміцнює своє становище створивши сім'ю!           

Князі завмерли дивлячись в очі один одному знову. 

— Нехай тоді вогнебог Симаргл вирішує, кого небо пророкує мені в дружини.

— Це древній обряд. Він небезпечний, Всеславе! 

Властимир примружився, однак усміхнувся.

— Небезпечний, проте саме він знову покаже всьому світові, що моя земля не місце для казнокрадів і купецької швалі, брате! — Всеслав холодно усміхнувся. — Якраз через два тижні наближається день очищення.

— Тоді треба поквапитися і дати можливість дівицям приготуватися, — Властимир похитав головою. — Скликати всіх князів до стольного Києва буде не просто.

— Достатньо тебе і Мстислава з Міндовгом, — пробасив Всеслав і звернувся до берегині:

— Арись, вели доглядачам палат київського палацу приготувати ристалище на березі Дніпра. Ширше нехай місце знайдуть, щоб помістилися всі делегації!

— Слухаюся, Володарю!

— На такий стародавній обряд ціла дружина дівиць заморських прилетить, — Властимир посміхнувся, однак подібні веселощі не зворушували серце Всеслава зовсім.

— Аеропорт столиці працює цілодобово, — прохолодно пожартував Всеслав. — Він у змозі прийняти навіть дочку падишаха.

— Тоді може й султанша якась прилетить.

Хоч Властимир жартував, очі його говорили, що обряд обрядом, але дружиною Всеславу все одно буде дочка конунга Міневра.

Обряд був справді важким. Однак князь і так розумів, що не йому вирішувати, хто стане його частиною. Усе вирішить доля правителя, який не має серця, а має лише розум. Він повинен думати тільки про народ і його благополуччя, а решта, як і те, ким буде дружина князя — не важливо.

— Зустрінемося в Києві, брате!

Властимир кивнув Всеславу, на що князь завмер поглядом на тому, як зникає постать одного з найближчих людей. Саме Властимир і Мстислав допомогли йому повернутися додому з Ярославом. Якби не їхні депеші ординцям, Терхан нізащо не відпустив би спадкоємця монгольської крові з батьком на його батьківщину.

Всеслав вдягнув довгий шкіряний жилет поверх сорочки і швидким кроком вийшов з палат, лише мазнувши поглядом по варті, що стояла біля дверей.

— Накажете подати коня, Володар? До віче в Яремче ще півдня.

Почулося запитання за спиною, однак Всеслав пропустив його повз вуха і насупився. Жіночий сміх розвивався бурхливими звуками вздовж коридору, як та сама річка за вікном. Він був настільки гучним, що на секунду вибив чоловіка з колії. Всеслав збирався знайти Радоліра, щоб розпитати, що той дізнався про зниклу сім'ю мольфар у місцевих старців. Прямував якраз у стайні до друга, коли завмер, і плавно повернувшись на сміх, махнув прислузі, щоб ті йшли у своїх справах.

Князь не поспішаючи йшов на дзвінкі звуки жіночого голосу, вздовж коридору, який освітлювали лише золочені світильники на стінах. Минув кілька стендів, де під склом зберігалися гуцульські бартки його пращурів, щоб стати саме біля тих дверей, у які похапцем приніс дівку тієї ночі. Зовсім не думав куди йде, а просто швидким кроком ніс у те місце, в яке його вели ноги. І як би дико це не було, притягнув чужинку в покої, що знаходилися на його поверсі, прямо поруч з палатами Ярослава.

Сміх й далі дзвінко розливався за грубими і товстими дверима з дерева, а рука князя не поспішаючи піднімалася вгору до сканерів, що відмикали вхід до кімнат. Чоловік тільки злегка доторкнувся до них, як зупинився, почувши вже інший сміх.