Книжковий клуб

4.7

До готелю ми повернулися ближче до сьомої.

Між цим були дзвінки, очікування й поїздка до місця, де чоловік у сигнальному жилеті махнув нам розвертатися.

У холі пахло вечерею.

— Ми щодо номера, — сказала я. — Дорогу перекрили. У вас ще є щось вільне?

Дівчина на рецепції глянула в монітор.

— Ваш номер за вами.

— Тобто?

— До середи. Проживання оплачене.

Я подивилася на Андрія.

Він — на мене.

— Я бронював? — спитав він.

Мені стало холодно під курткою.

— А хто?

— Марто, ти ж виграла.

— Що виграла?

— Поїздку. У конкурсі. Мені прийшло підтвердження від готелю, там було написано…

Він дістав телефон.

Дівчина на рецепції перестала усміхатися.

Я дивилася на Андрія, а він шукав лист. За його спиною стояла наша сумка, з якої стирчав рукав светра. Дуже звичайна сумка. Дуже звичайний рукав.

— Андрію? — покликала жінка в білій формі. — Добрий вечір. Ми вас чекаємо.

Він підняв голову.

— На процедури. У вас комплекс із масажем на дев’ятнадцяту.

— Я не записувався.

Жінка звірилася з планшетом.

— Запис від вашого номера. Три години, як і просили. Після дороги саме добре буде.

— Це теж у пакеті? — спитав він у мене.

Я не відповіла.

Дівчина за стійкою простягнула ключ.

— Ви поки піднімайтеся. Я перевірю бронювання.

Андрій торкнувся мого ліктя.

— Я зараз розберуся, що там за процедури, і прийду. Добре?

Я кивнула.

Працівниця вже показувала йому, куди пройти. Щось говорила про шафку, рушник, телефон краще залишити всередині.

Я дивилася, як вони зникають за дверима спа.

Подобається

#526 в Детектив/Трилер
#184 в Трилер
#625 в Сучасна проза

Відредаговано: 16.09.2026