Книжковий клуб

4.6

У неділю ми поснідали, зібрали речі й здали ключі.

Книжку я дочитала за кавою. Останні сторінки були з тих, після яких не хочеться відразу починати іншу.

Повернула її на тумбочку.

Дощ ущух, але річка стала ширшою. З тераси вже не було видно каменя, на якому в п’ятницю сидів птах.

На рецепції нас попросили зачекати хвилинку.

Дівчина кудись подзвонила, не додзвонилася й побажала щасливої дороги з трохи розгубленим виглядом.

Ми виїхали після обіду.

Телефони ввімкнули вже в машині.

Мій завібрував так довго, що я поклала його екраном униз.

— Ого, — сказав Андрій.

— Що?

Він ще не рушав. Дивився на свій екран.

На дорозі попереду були перекриття. Одне біля мосту, інше нижче за течією.

Я відкрила місцеві новини.

На фотографії вода текла через асфальт. Під нею не було видно розмітки. Далі край дороги обривався, і з нього стирчало щось чорне.

Ми проїжджали там у п’ятницю.

— Може, є інший виїзд? — спитала я.

Андрій збільшив карту.

Я вже знала відповідь, але чекала, поки він перевірить.

Подобається

#525 в Детектив/Трилер
#187 в Трилер
#651 в Сучасна проза

Відредаговано: 16.09.2026