Книжковий клуб

4.5

У п’ятницю я ще подумки складала список того, що треба перевірити після повернення.

У суботу перестала.

Ми ходили стежкою над готелем, поки вона не перетворилася на мокрий сніг. Андрій простягав мені руку на слизьких місцях, а я казала, що сама, і все одно бралася.

Потім сиділи у спа. Потім довго обідали.

Я не фотографувала їжу.

Виявилося, що від цього вона не зникає безслідно. Її можна просто з’їсти.

У номері я читала, поклавши ноги Андрію на коліна. Він дрімав. Іноді прокидався, гладив мене по литці й знову засинав.

Книжка була дивна, повільна, але цього разу повільність мені подобалася.

У пансіонаті постійно щось готували до від’їзду. Складали речі. Підписували коробки. Персонал говорив, що залишилися дрібниці.

Ніхто нікуди не їхав.

Увечері почався дощ.

Спочатку я слухала, як він стукає по підвіконню. Потім перестала розрізняти окремі краплі.

— Добре, що ми встигли погуляти, — сказав Андрій.

Я посунулася до нього ближче.

Денис Томащук