Повідомлення завантажилися, поки ми поверталися.
Роман переслав лист із файлом. Дата — до клубу. Український текст. Я відкрила навмання сторінку й упізнала розмову біля каси.
Назар за цей час устиг написати видавництву.
Електронку ще не продавали. Передпродажу не було. Про витік їм не відомо.
«Може, хтось дістав файл із верстки», — написав він.
Потім:
«Але це все одно не пояснює твої покупки».
Я надіслала йому голосове про сусідку.
Прослухала перед відправленням.
Говорила тихо, хоча в квартирі нікого, крім пса, не було.
Назар подзвонив.
— Давай поки без висновків, — сказав він. — Почнемо з доступів.
Ми перевірили активні сеанси. Я змінила паролі до пошти й магазинів, завершила входи на всіх пристроях, перевипустила картку.
Потім відкрила підключення свого ШІ-помічника.
Пошта. Календар. Доступи, які я сама колись дала, бо так було зручніше готувати зустрічі.
Я натиснула «Відкликати».
З’явилося попередження, що частина функцій більше не працюватиме.
Підтвердила.
— Зробила, — сказала я.
Назар ще щось пояснював про паролі, а я дивилася на власне відображення в темній частині екрана.
Хотілося відчути полегшення.
Поки що я відчувала тільки втому.