Розділ 4

Перлина — провінційне містечко на березі теплого, південного моря, забудоване різноманітними, милими будиночками. Рівні вулички вільно перетинались між собою, а варто було піднятися трохи вище під сліпучими променями сонця на повітряній кулі — гостям відкривалася чудова картина: коричнева, червона, помаранчева черепиця пропонувала палітру дахів кожного будинку, що світились, поки ближче до узбережжя не змінювала фарби на пісочний і блакитний. На причалах гавані стояли вітрильні судна, рибальські шхуни та іноді височіли сталеві, димні кораблі. Неподалік була невелика будівля мерії, фасад якої утримувало шість білих колон. Ринок був трохи осторонь міста, ближче до садиб, земельних угідь і старого літнього театру, що стикається з лісом. На околиці скрізь виднілися одноповерхові будинки, на розкинутій, як на долоні місцевості. А на березі можна було зустріти поодиноких рибалок, які пробували щастя біля найближчих пірсів.

Лагр жив неподалік лісового масиву. Садиба, що розташовувалась ближче до театру, знаходилася на деякому піднесенні, з якого проглядалася вся округа. На просторій ділянці землі був невеликий сад на задньому дворі, де його сестра Лєда постійно малювала картини. До ґанку будинку вела дорога, вимощена бруківкою, по сторонах оточена зеленими насадженнями: крім простих модрин, вдалині розрізнялися плодові дерева. По їхніх кронах з гілки на гілку, щебечучи, перестрибували маленькі птахи, що сповіщали про свою присутність.

Цього тижня будинок був повністю в розпорядженні Лагра, оскільки батьки гостювали у старих знайомих, залишивши на його піклування молодшу сестру. Їх від'їзд надавав необхідні простір і тишу, чого, як правило, часто не вистачало. Хлопець займався створенням різноманітних історій, пов'язаних із життям міста, рідного краю різної спрямованості: драматичні, історичні, романтичні. Робота не така вже й проста, часом було важко зосередитися, а іноді автор брався за перо і думки легко лягали на папір, без будь-яких труднощів. Відповідальне це мистецтво – написання гарної історії. Він намагався не упускати подій, що наробили шуму — з цього виходили популярні нариси. Друг письменника Моріс був екскурсоводом та істориком і при нагоді допомагав необхідними відомостями, в чому розбирався краще; для роботи у розпорядженні Лагра була власна бібліотека, а за потреби — центральна міська. На даний момент, сидячи за письмовим столом, він дописував невелику розповідь про школярів, які влаштовували зустрічі, гуляння та ігри в районі кукурудзяного поля. В якийсь проміжок часу хлопець зрозумів, що варто зупинитися і відпочити, вставши з-за столу він підійшов до вікна — теплі промені заходили в кімнату, торкаючись шкіри. "Треба піти перевірити, що робить сестра", — подумав Лагр.

Як тільки письменник відчинив двері, що ведуть на заднє подвір'я, вітерець несподівано застав його зненацька, сколошматив темне волосся. Сестра сиділа на звичному місці в тіні дерев, недалеко від фонтану, що бризкав. Поли світлої сукні Лєди, її волосся, підняте вітром, колихалися в різні боки, а дівчина на це просто не звертала уваги. Вона малювала. Важко її було чимось відволікти, але коли вона розчула кроки, то одразу призупинилася і повернулася до брата. Її ясне, спокійне, одухотворене обличчя говорило про повну задоволеність своїм становищем, на додачу до всього, побачивши брата, на її обличчі заграла доброзичлива посмішка. Дівчина застигла в невимушеному очікуванні: в одній руці — пензлик, в іншій — палітра.

— Як успіхи? — Закінчив оповідання? — Поцікавилася вона, трохи відсуваючись і відкриваючи картину, що стояла на мольберті. Проглядалися ті самі нерозбірливі різнокольорові мазки.

— Так, люба, — задоволено промовив Лагр, але на його обличчі була помітна втома, відчувався занепад сил, і в результаті настрій був не дуже райдужний.

— Знаєш, я ніяк не можу викинути з голови поїздку з Фірою на острів Одосс — мальовниче місце. Прекрасні краєвиди, що відкриваються з високих скелястих берегів, у мене перед очима. Саме під враженням від природного місця сили пишу свою нову роботу, — поділилася Лєда, одразу повертаючись до картини. — Не вирішила, як вона називатиметься.

— Одосс — незвичайний острів. Події одного з моїх оповідань відбуваються саме там. Пам'ятаєш?

— Звичайно, кожен твір мною добре вивчений, — з лестощами промовила сестра. Що збираєшся сьогодні робити?

— Я хотів прогулятися у бік театру і зайти на ринок… — Лагр зробив паузу, про щось замислившись. — Про що цього разу розміркувала твоя подруга?

— Фіра робила акцент на тому, що в нашому житті багато рутинної суєти, стурбованості всілякими проблемами, які й не важливі зовсім. Попри різні обставини, помилкові повороти долі важливо зберегти правильний орієнтир. Треба частіше замислюватися: яке різноманіття (Abundance) у всій повноті піднесло життя, а нам треба лише йти своєю стежкою.

— Так, але часом деякі люди не бачать правильного напряму... — Лагр зупинився, — головне — усвідомити, в чому полягає цей шлях. Все пора, доки не стемніло — треба йти. 

— Я не проти трохи погуляти, — впевнено заявила вона, відклавши кисть убік. Сонце сховалося за хмари, тільки яскраві фарби на картині Лєди створювали якийсь несподіваний контраст на загальному тлі бляклості. 

Ринок залишився позаду, Лагр ніс в одній руці сумку з продуктами, з іншого боку поряд йшла Лєда, що розглядала все, що було так знайоме. Стежка вела назад до їхнього будинку, але по дорозі виводила до міського амфітеатру; варто було тільки звернути на простору галявину з одинокими деревами, і одразу виникне велична арка, що відчиняла вхід відвідувачам у театр — збудований колись дуже давно у великому яру. Театр у темний час доби був висвітлений безліччю вогнів. Брат із сестрою пройшли зовсім поряд з аркою. З того місця, на якому вони стояли, відкривався гарний краєвид на сцену, де частенько розігрувалися чудові спектаклі.

Леда задоволено глянула на брата:

— Пам'ятаєш, як ми маленькими сюди приходили з батьками?