Bathford

Будинок Кейт розташовувався у тихому, зарослім плющем селищі Батфорд, що у передмісті Бата: невеликий котедж із золотистого батського каменю, який потопав у зелені. Це місце мало вигляд маленької закинутої фортеці, котра вже багато століть не чула гуркоту битв чи людських голосів.

Перед невеликим будинком був квітник із лавандою та трояндами, але за ними давно ніхто не доглядав. Вхідні двері — великі та масивні, ніби охороняли щось коштовне. Частина вікон виходила на тиху вуличку, а інші — на невеликий пагорб за будинком. Усе навколо, як і сама оселя, вказувало на те, що життя тут є, але воно ніби завмерло. Можливо, воно й рухається вперед, але ми цього не помічаємо.

Кухня була простою та світлою. Блідо-зелені шафки на стінах, довга темно-зелена робоча поверхня від стіни до стіни із вмонтованими кухонними приладами, а посеред кухні — невеликий стіл. Схоже, він залишився від попередніх власників.

У вітальні панувала мертва тиша, єдиний рух створювала кішка Луна, яка часто приходила сюди подрімати на своїй подушці біля старого каміна. Меблів тут було небагато, і всі вони були старі. Ця кімната давно вже не приймала гостей, та й Кейт не бачила сенсу її оновлювати.

У будинку панував аромат суміші чаю, кардамону та старого паперу з тонкою ноткою вогкості. Вітальня була схожа на пам'ятку старовини — стара, поважна та занурена у роздуми.

Єдиними двома кімнатами, які вибивалися з цього старого альбому чорно-білих фотографій, були її кабінет та спальня.

Кабінет був не дуже великим, але він ніби жив своїм окремим життям. Біля вікна стояв великий масивний дубовий стіл. Кейт знайшла його десь на аукціоні в Брістолі. Це коштувало їй чимало, зате на ньому могло вміститися безліч книжок та паперів. Він був ніби вівтар посеред храму слова. Книжки на цьому вівтарі утворювали маленькі піраміди, а два органайзери для паперів були вщент забиті різними чернетками, підшивками та іншими рукописами, які їй надсилали автори. Книжки лежали всюди: на краю столу, спереду, збоку й позаду. Коли Кейт працювала, вона часто зверталася до них, робила нотатки, залишаючи наліпки-закладки, і клала поруч із собою — туди, куди дотягувалася рука.

Посеред столу поруч із лампою стояв ноутбук, за яким вона працювала. Але Кейт любила папір, тому більшу частину роботи виконувала саме на ньому. Папери були всюди: на столі, біля столу, на ноутбуці. Іноді серед цього паперового моря губилося її горнятко з чаєм. Щось було роздруковане на принтері, щось написане її рукою, на якомусь аркуші яскравіла кольорова наліпка, а інший був скріплений степлером із рештою аркушів. Це був і хаос, і порядок водночас. Іноді думки Кейт перебували в такому ж стані, як і її стіл. Усе було тут, під рукою, без чіткої системи, але нових ідей та образів з'являлося так багато, що вони накладалися одна на одну. Так вона почувалася причетною до подій книжки, над якою працювала, відчувала, що перебуває серед світів, вигаданих іншими.

Уздовж стін стояли масивні дубові стелажі для книжок, і їх там було чимало: від класичної літератури до сучасних творів, які випускало їхнє видавництво. Слова, історії, мрії були всюди. Вони буквально оточували той вівтар, за яким вона працювала. На невеликому столику у кутку стояв принтер, а біля нього — стос свіжого паперу. Якщо їй надсилали рукопис електронною поштою, вона обов'язково його роздруковувала. Біля столика стояв невеликий диванчик для Луни. Тут кішка проводила час, коли не спала біля каміна у вітальні. Жодної кімнатної рослини в кабінеті не було: Кейт настільки глибоко занурювалася в інші світи й так сильно не помічала нічого навколо, що квіти просто зів'яли б, так і не дочекавшись її уваги.

На відміну від кабінету, спальня була зовсім іншою. Тут Кейт переробила все. Стіни були пофарбовані в ніжний пастельний фіалковий колір. Посеред кімнати — велике сучасне ліжко з пухнастими перинами. Невеликий і елегантний туалетний столик із дзеркалом. На ньому стояла ваза з польовими квітами. Це були перші весняні квіти, які Кейт зібрала два дні тому на пагорбі за своїм будинком. На стінах висіли фотолистівки з різних країн. Це були місця, куди Кейт мріяла поїхати: Італія, Франція, Мексика, Токіо, Прага. Поруч із деякими листівками висіли інші світлини — з місць, де вона вже побувала; вона доповнювала їх власними знімками та враженнями на звороті, але таких світлин було небагато. Вона повністю віддавалася роботі.

Вікна кімнати виходили саме на той пагорб за домом, де вона збирала квіти. Рідкісне ранкове сонце заливало всю кімнату золотом, яке гармоніювало з ніжними фіалковими стінами. Повітря було свіжим і прохолодним, наповненим весняною вологою та енергією, з якою прокидається природа. Теплий дотик сонця ковзнув по темному волоссю Кейт, а потім обережно торкнувся її обличчя.

Кейт прокинулася.