Розділ 3. Шепіт сторінок під зірками

Опівніч минула, але час у книгарні ніби зупинився —
зачарований снігом, що танцював за вікном у ритмі серця,
і теплим світлом гірлянд, що малювали на стінах золоті мережива.

Марта й Марко сиділи поруч,
книга «Новорічний  подарунок» лежала між ними,
ніби міст із слів, що з’єднував два світи —
її самотність і його тиху мандрівку нічним містом.
Вона відкрила сторінку — повільно, ніби торкалася крихкого сну.

Слова виблискували, ніби іній під місяцем:
«У Нову ніч мрії не сплять.
Вони шепочуть тим, хто готовий слухати.
Іноді — голосом незнайомця.
Іноді — дотиком сніжинки на долоні.»

Марко нахилився ближче — його дихання торкнулося її волосся,
тепле, як обіцянка весни в зимову ніч.
— Читати разом? — прошепотів він.
Марта кивнула. Голоси їхні злилися — тихі, мелодійні,
ніби два потоки, що зустрілися в одній річці.
Сторінки горталися самі — ледь чутно,
ніби полиці дихали з ними в унісон.

Кожне слово оживало:
сніг за вікном закружляв у вальсі,
феєрверки малювали в небі серця й зірки,
а в повітрі з’явився аромат мандаринів і далекого моря —
ніби мрії з книги вирвалися на волю.

Марта відчула, як його рука торкнулася її —
пальці переплелися, ніби завжди були разом.
Він дивився на неї — очі глибокі, як нічне небо,
повне зірок, що тільки для неї спалахнули.
— Ти віриш у дива опівночі? — запитав він.
— Тепер вірю, — прошепотіла вона.
— Бо ти прийшов. Ніби з цієї книги.
Він усміхнувся — усмішкою, що розтопила останній лід у її серці.

Нахилився — повільно, ніби час давав дозвіл.
Поцілунок був як перша сніжинка — легкий, ніжний,
але з теплом, що розливалося всередині,
ніби Новий рік сам благословив їх.

Книга шелестіла схвально,
ялинка замиготіла яскравіше,
а за вікном сніг падав тихо, ніби вкривав світ ковдрою для їхньої казки.
Коли вони відірвалися, щоки Марти горіли,
очі сяяли, ніби відбиттям феєрверків.
— Це тільки перша сторінка, — сказав Марко.
— А книга довга, — відповіла вона.

Вони сміялися — тихо, щасливо.
Опівнічна магія не закінчилася.
Вона тільки починалася —
з шепотом сторінок, з дотиком рук,
з обіцянкою, що Новий рік принесе дива
не тільки в книгах,
а й у серцях, що нарешті зустрілися.