Розділ 2. Новорічний подарунок

Феєрверки за вікном розквітали барвистими квітами — золотими, синіми, рожевими, ніби саме небо святкувало Новий рік. У книгарні було тихо й затишно: гірлянди миготіли м’яким світлом, відбиваючись у склі, ялинка шелестіла голками, а запах імбирного печива Марка змішувався з ароматом гарячого чаю з корицею, який Марта щойно заварила.

Вони сиділи навпроти одне одного біля маленького столика біля ялинки — Марта в бабусиному старому кріслі, Марко на стільчику, що скрипнув під ним затишно. Сніг за вікном падав густіше, ніби хотів сховати їх від усього світу.

Марко простягнув коробочку з печивом.
— Спробуй. Я пік сам — рецепт від бабусі. З секретом: крапля апельсинового лікеру для чарівності.
Марта взяла печиво — тепле, хрустке, з глазур’ю у формі зірочок. Відкусила — смак був казковим: солодкий, з ноткою спецій, ніби Новий рік сам оселився на язиці.
— Чарівно, — прошепотіла вона. — Ти... часто печеш для незнайомок у книгарнях опівночі?
Марко розсміявся — тихо, тепло, очі заіскрилися від світла гірлянд.
— Ні. Ти перша. Я просто йшов додому з роботи — графічний дизайнер, новорічні плакати для міста. Побачив світло в вікні. І... не зміг пройти повз. Ніби щось покликало.

Марта подивилася на книгу в руках — «Новорічний  подарунок». Палітурка блищала, ніби вкрита інеєм, а коли вона торкнулася, сторінки ніби зашепотіли.
— Я теж не планувала бути тут опівночі, — зізналася вона. — Приїхала впорядкувати справи бабусі. Думала продати книгарню. Але ця записка... і тепер ти.

Вони помовчали, слухаючи, як сніг шарудить по даху. Потім Марко кивнув на книгу.
— Відкриєш?
Марта відкрила — повільно, ніби боялася сполохати диво. Сторінки були ілюстровані: зимові пейзажі, зірки, що падають, люди, що знаходять одне одного під снігом. А на першій сторінці — напис, ніби свіжим чорнилом:
«Для тих, хто зустрівся опівночі. Новий рік дарує не тільки бажання — іноді й тих, хто їх здійснить.»

Марта підвела очі — Марко дивився на неї з такою теплотою, ніби вони знали одне одного давно.
Раптом у книгарні сталося диво: з ялинки посипався блиск — ніби штучний сніг, але теплий, світний. Гірлянди замиготіли яскравіше, а за вікном феєрверк утворив серце — велике, золоте.
Марко простягнув руку — долонею вгору.
— Танець? На Новий рік.
Марта вклала свою руку в його — тепла, впевнена. Вони встали, кружляли повільно під тиху мелодію, що ніби лунала з полиць. Сніг за вікном танцював з ними, вогники миготіли в ритмі серця.

Коли музика, чи то уява  стихла, Марко зупинився, не відпускаючи руки.
— З Новим роком, Марто. І з новим початком.
Вона посміхнулася — щиро, яскраво.
— З тобою.
Опівночі книгарня ніби ожила: полиці зашелестіли схвально, книга в руках Марти засяяла м’яким світлом. А за вікном сніг падав, ніби благословляючи їхню зустріч.
Новий рік починався — чарівний, теплий, з ароматом печива й обіцянкою дива.