Книга, яку я не мала писати

Глава 1. Вересневий пранк та ілюзія вибору

   Вересень тільки-но переступив поріг міста, принісши із собою приємну прохолоду після спекотного літа. Сонце вже не обпікало, а м'яко гріло, розливаючи по вулицях рідке золото. Листя на деревах лише починало ледь помітно жовтіти на кінчиках, а повітря було дивовижно прозорим і пахло початком чогось нового — шкільними зошитами, першою гарячою кавою на винос та вечірньою свіжістю. Місто жило в передчутті осені, а стрічки соцмереж підлітків поступово заповнювалися першими затишними світлинами.

   Шістнадцятирічні подруги, Христина та Ксенія, сиділи в кімнаті Ксенії. М'яке вересневе світло падало на підлогу, але дівчата були далекі від милування краєвидами — їхні погляди прикував екран телефону.

   Вони товаришували з дитинства, хоча з кожним роком ставало все очевиднішим, наскільки вони різні. Сторінка Ксенії в Інстаграмі була витвором сучасного маркетингового мистецтва. Вона обожнювала красиве, а головне — дороге життя. Кожне її фото було ретельно вивіреним: розкішні речі, брендові сумочки, паперові стаканчики з логотипами елітних кав'ярень, правильні ракурси, що демонстрували бездоганний макіяж та штучно створений блиск. Ксенія жила заради лайків та заздрісних коментарів.

   Христина була іншою. Вона часто з'являлася на фотографіях у профілі подруги — вони справді проводили разом майже весь вільний час, — але навіть через екран відчувався цей контраст. Христина не намагалася нікому нічого довести. Вона просто знала собі ціну. У її погляді, навіть на випадкових знімках, читалася якась внутрішня сила, спокійна впевненість і глибина, якої так бракувало Ксенії. Вона носила прості речі, але вміла подати себе так, наче на ній був одяг із тижня моди.

   — Дивись, який екземпляр! — Ксенія штовхнула Христину ліктем, тицяючи пальцем в екран. — Андрій, вісімнадцять років. Пише, що переїхав сюди вчитися.

   Христина поглянула на екран. З єдиного знімка в профілі на неї дивився хлопець. Об'єктивно, Андрій не був красенем у звичному, журнальному розумінні цього слова. У нього не було ідеально правильних рис обличчя чи модельної посмішки. Але Христина раптом відчула, як у грудях щось солодко стислося. Це було дивне, майже лякаюче відчуття — наче вона дивилася на картину, де не вистачало однієї деталі, і раптом знайшла цей останній, вирішальний пазл. Хлопець мав мужні, дещо різкі риси обличчя, коротку, акуратну стрижку і неймовірно глибокі, серйозні очі, які, здавалося, дивилися прямо в душу крізь скло екрана. Він сподобався їй миттєво. Беззастережно.

   — Ну що, напишемо йому? Розважимося? — очі Ксенії загорілися азартним вогником. Вона вже строчила повідомлення з власного акаунта. — Напишу, що ми бачили його в центрі й він здався нам симпатичним.

   Христина хотіла зупинити подругу, але якась внутрішня цікавість, змішана з бажанням дізнатися про цього хлопця більше, утримала її від заперечень.

   Листування зав'язалося швидко. Андрій відповідав легко, з легким гумором, без зайвого пафосу. Він, звісно, бачив, що на акаунті повно спільних фото двох дівчат, і це лише підігрівало його інтерес.

   — О, він пропонує зустрітися! Сьогодні о п'ятій, у центральному парку біля фонтану, — вигукнула Ксенія, переможним поглядом окинувши кімнату. — Ну що, домовляємося?

   — Ксюш, ми ж не підемо, — тихо сказала Христина. — Це просто жарт. Навіщо людині голову морочити?

   — Та ладно тобі, Христь! Це ж просто фан. Нехай почекає, корисна практика для хлопців. Пишу, що будемо!

   Ксенія швидко набрала ствердну відповідь і відклала телефон, миттєво втративши інтерес до Андрія. Для неї це була просто чергова перемога в її маленькій грі самолюбства. Вона довела собі, що може затягнути на побачення будь-кого за пів години.

   Але Христина весь вечір не могла викинути з голови обличчя хлопця з фотографії. Їй було ніяково, навіть соромно за цей безглуздий підлітковий пранк. Вона уявляла, як він збирається, як іде парком, не підозрюючи, що став жертвою звичайної нудьги двох дівчат. Але написати йому правду зі свого профілю вона так і не наважилася. Пазл, який на мить здався таким реальним, знову розсипався в пил.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше