ЧАСТИНА IV . Коли світ тріскає. Розділ 13. Падіння Завіси

Завіса, що відділяла світ людей від світу стихій, завжди була невидимою. Нею дихали

дерева, нею бриніли тіні вночі, але люди ніколи не помічали. Вона була частиною світу

— тихою, непорушною, древньою.

Падати вона почала не тоді, коли з’явився перший Розлом.

І навіть не тоді, коли істоти вирвалися в кампус.

Вона почала падати в мить, коли П’ятірка об’єднала стихії під Східним Розломом.

Магія вперше прозвучала в повітрі світу людей.

Хвиля, що охопила світ

Після битви світло Ірис ще довго горіло над кампусом, ніби не бажало гаснути. Сяйво

розходилося колами, пробігаючи алеями, дахами, деревами… навіть тілами людей.

Студенти в істериці тікали, але дехто — ті, хто володів чутливими душами —

зупинялися й озиралися.

Бо відчували.

— Ірис… — прошепотіла Ліра. — Це ми зробили?

— Ні, — відповіла та. — Це світ робить сам.

Земля під ногами легенько завібрувала — не так, як від землетрусу, а наче в ній хтось

шепотів.У небі закружляли іскри, які не були ні дощем, ні снігом. Просто чиста магія. Діти стихій

знали її як дихання світу, але тепер бачили всі.

Телефони знімали. Публікації летіли у мережу.

Новини рябіли заголовками:

“Над кампусом спалахнуло щось незрозуміле”

“Світловий шторм? Новий природний феномен?”

“Це початок?”

Ніхто не знав, чого саме — але всі відчували.

Падіння, що не зупинити

Завіса спершу наче тріскала — тихо, потріскуючи на краях магічної реальності.

А потім почала розходитися смугами по всій планеті.

Селін почула це раніше за інших — бо вона завжди чула вітер.

Він шепотів їй про пустелі, де вночі загорівся обрій.

Про північні краї, де над темними хвилями спалахнули вогняні дуги.

Про міста, де тіні відходили від своїх власників.

— Це… глобально, — сказала вона, коли вітер доніс новини світу. — Завіса падає

всюди.

— Невже вона була такою слабкою? — запитала Гейзел, нервово стискаючи руки.

— Вона була міцнішою за гори, — тихо відповіла Врен. — Але її тримали ті, кого

більше немає.

Вона мала на увазі Хранителів. Древніх істот, що колись тримали рівновагу стихій.

Тепер — більшість з них давно згасли.

Магія проникає в людей

Перший випадок стався за годину після битви.

Студентка з гуртожитку біля озера просто стояла над водою, панікуючи, коли з її

долонь потекло сяйво.

Не стихія.

Не дар.

Нечистий, сирий, найпервинніший потік магії.— Вона… вона не має стихії, — прошепотіла Ліра, коли П’ятірка підійшла до дівчини.

— Це чиста сила.

— Це неможливо! — вихопила Гейзел. — Магія не передається просто так!

Але можливо.

Бо Завіса більше не стримувала магічні течії.

Магія просочувалась у світ людей так само природно, як вода просочується крізь

потрісканий берег.

І стародавні закони, які тисячі років диктували правила взаємодії двох світів, почали…

танути.Паніка

До кампусу приїхала поліція.

Потім журналісти.

Потім якісь люди у темних костюмах з посвідченнями, що не світилися офіційними

логотипами.

— Ми не можемо втручатися, — сказала Ірис, коли вони спостерігали, як периметр

кампусу перекривають стрічками. — Міру потрібно бачити правду.

— Але люди не готові, — прошепотіла Селін.

— Люди ніколи не бувають готові, — сказала Врен. — Світ нас не чекав.

І найстрашніше — вони вже бачили істот.

Вони бачили світло Ірис.

Вогонь Гейзел.

Землю Врен.

Воду Ліри.

Повітря Селін.

І це не залишиться забутим.

Наергос знав

І хоча він зник після битви, Ірис відчула його присутність. Десь поруч. Десь у тінях. Десь на межі. Він хотів, щоб Завіса впала.Він працював над цим роками.

Століттями.

Бо падіння Завіси означало одне:

Темрява більше не мусить ховатися у Розломах — тепер вона може ходити світом

вільно.

— Ми повинні закрити Розломи, — сказала Ірис.

— Їх тисячі, — відказала Врен. — Можливо, десятки тисяч.

Ірис не здригнулася.

Її голос був тихим, але впевненим:

— Тоді ми закриємо всі.