Розділ 7. Повернення Хранительки Роду

Олена Верес приносить стародавні записи: передбачення про «шосту силу».

У кампусі тріщини між світами вже давно стали частиною щоденності — всі про них

говорили, але ніхто не розумів, як зупинити. І саме в той момент, коли П’ятірка почала

сумніватися у власних силах, коли їх стихії поводилися так, наче на них тисне щось

невидиме, у кампусі з’явилась вона.

Олена Верес.

Хранителька Роду стихійників. Остання з тих, хто пам’ятав магію ще до того, як її

почали оформлювати у правила. Жінка з такою тихою силою, що їй не треба було ні

слова, ні жесту, щоб примусити стихії навколо завмерти.

Вона увійшла до старої аудиторії на горішньому поверсі бібліотеки, де П’ятірка

зібралася після чергового розлому. На столі ще потріскували іскри від

неконтрольованого викиду Гейзел, а під вікном тремтів слабкий подув вітру — слід

емоцій Селін.

Олена поставила на стіл важку шкіряну книгу.

Судячи зі стану — її ніхто не відкривав століттями.

— Ви думаєте, що вас п’ятеро, — почала вона, оглядаючи кожну дівчину так, ніби

читала не риси обличчя, а їхні душі. — Але передбачення ніколи не говорило про

П’ятьох. Лише про П’ятірку… яка чекає Шосту.

Ірис завмерла.

Врен підняла брову.

Селін нервово обхопила руками свій амулет.

Гейзел відчула, як у грудях стає холодно.

А Ліана, що завжди трималася урівноважено, ледве помітно стиснула кулаки.

— Шоста сила? — прошепотіла Ліана. — Але ж усі стихії вже визначені…

— Стихії — так. Але не всі сили стихійників належать світу людей.

Олена розгорнула книгу. На пожовклих сторінках проявився малюнок. П’ять сил — Вогонь, Вода, Земля, Повітря і Ефір — з’єднані у коло. А між ними — тінь, що мала форму людини… але без обличчя.— Шоста сила — не стихія. Це місток. Той, хто здатен бачити обидва світи

однаково. Людина, чия магія не народжується… а пробуджується.

— Пробуджується від чого? — голос Гейзел зірвався на тривожний шепіт.

— Від наближення Наергоса.

Повітря в кімнаті похолоднішало.

Наергос — ім’я, яке вимовляли лише пошепки. Ім’я того, хто дивився на них з

розломів, але ще не наважився торкнутися.

Селін перша зібралася з думками.

— Ви хочете сказати… хтось із нас — ця шоста сила?

Олена подивилася на них довго. Кожну — окремо. А потім сказала:

— Ні. Шоста сила вже поряд з вами. Ви просто ще не зрозуміли — хто саме.

В цю мить десь на подвір’ї знову пролунав гул розлому.

Наче самі світи чекали, коли вони дізнаються правду.

Олена закрила книгу.

— І пам’ятайте: Шоста сила — не порятунок. Це вибір. І не всі переживуть його

наслідки.

Так починається друга частина історії — там, де не стихії керують дівчатами… а дівчата мусять навчитися керувати собою, перш ніж розломи знищать обидва світи.