Книга віршів «чарівні Рими»

Життя...

🦋

Життя завжди починається з тихої стадії. Не з польоту — з очікування.

З моменту, коли ти ще не знаєш, ким станеш, але вже відчуваєш: усередині є щось більше.

Метелик не поспішає. Він пам’ятає темряву кокона, пам’ятає тісноту, пам’ятає страх.

І тому, коли розправляє крила, він не боїться висоти — бо вже був у темряві.

🕷️

Потім з’являється страх.

Він плете свої павутини в думках, у словах інших людей, у мовчанні.

Страх не кусає — він чекає.

Іноді здається, що варто лише поворухнутись, і все розірветься.

Але павутина рветься не від сили — а від рішення.

🐝

Є періоди, коли ти просто працюєш.

Без натхнення. Без аплодисментів.

Як бджола — день у день, думка за думкою, крок за кроком.

І здається, що це нікому не потрібно.

Та саме з цієї тиші народжується мед — те, що колись стане солодким спогадом.

🕸️

Життя складніше, ніж здається.

У ньому все пов’язане: слова, вчинки, погляди, мовчання.

Одне необережне торкання — і хвиля йде далі.

Ми всі живемо в чиїхось павутинах і плетемо свої.

🐞

А потім приходить щастя. Маленьке.

Не гучне, не ідеальне.

Як сонечко на долоні — яскраве, але крихке.

Його легко не помітити, якщо постійно чекати чогось більшого.

🐛

Ми всі проходимо стадію, коли здається: я застрягла.

Коли повзеш, а не летиш.

Коли бачиш лише землю під ногами.

Але саме в цій формі росте майбутній політ.

Подобається

#616 в Різне
#53 в Поезія

Відредаговано: 20.02.2026