Книга віршів «чарівні Рими»

Осінь завжди приходить тихо

Осінь завжди приходить тихо
Без гучних кроків, без фанфар. Просто одного ранку ти прокидаєшся — а світ уже інший… холодніший, доросліший Повітря пахне димом, яблуками й спокоєм І десь всередині тебе теж щось стихає.

Ти починаєш помічати дрібниці: як сонце ламається на краплях дощу , як дерево стоїть гідно, навіть коли втрачає листя І розумієш — у цьому сила. Вміння приймати зміни, не чинити опір, а просто бути.

Життя, як і осінь — не про вічність
Воно про цикли: втратити, відпустити, а потім знову розквітнути Бо все, що справді твоє, знайде шлях назад навесні А те, що зникло — значить, мало піти.

Осінній вайб — це коли ти вже не поспішаєш.
Сидиш біля вікна, тримаєш теплу чашку , дивишся, як світ повільно стишується, і тобі вже не болить
Ти не шукаєш відповідей — ти їх відчуваєш

Бо осінь — це не кінець.
Це зрілість, спокій, перехід.
Це час, коли навіть падаючи,
можна залишатися красивим