Книга віршів «чарівні Рими»

квітка, що виконує бажання

Її не рвали, бо вона – інша.

Така, ніби щось знає.

Стоїть посеред поля,

наче чекають не погоди,

а сердець.

 

Кажуть, хто прошепоче їй

не голосом,

а думкою –

отримає більше, нім просив.

 

– Чому тебе ніхто не зриває?

– Бо я не для вітрин,  для віри.

– Що ти даруєш?

– Не бажання – надію, що вони збудуться.

 

Квітка мовчить, 

але розцвітає, коли її не просять,

а дякують.

 

Бо справжні бажання –

не ті, що загадують на показ,

а ті, що шепочуть у тиші.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше