– Ти прийшов – і я розквітла інакше…
– А я зупинився – бо відчув тебе.
Метелик – тимчасовий.
Квітка – терпляча.
Вони зустрілись не щоб назавжди,
а щоб хоч мить була вічна.
– Ти летиш?
– Я завжди лечу, але пам’ятаю тебе.
– Ти така м’яка – що я відпочив.
– Ти такий легкий – що я ожила.
І в тому, що нетривале –
іноді найбільша правда.
Бо навіть одне приземлення
може стати цілою весною.
Відредаговано: 03.02.2026