книга видиху
0022
я сам собі здавався затяжким
і не готовим до легкої долі
якщо вже бути то лише ніким
якщо страждати то лише на волі
але і цей доволі хутко зник
і більше з них ніхто не повернувся
і я не знаю хто правий із них
долина ж бо запалася в пітьму вся
і я ішов по тьмавих манівцях
лиш світло натякало на дорогу
зоря була незрушна наче цвях
вона в мені утишила тривогу
хоч я не знаю значення знамень
та кожен з тих що він мені явився
із книгою для виходу удень
у темряві чи в світлі розчинився
я знову наштовхнувся на поріг
його було тепер переступити
незмірно легше бо з усіх доріг
для мене не лишилося закритих
бо я вже знаю що лише одна
дорога нам закрита без причалів
немає в ній ні течії ні дна
дорога із обителі печалі
Відредаговано: 23.01.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
