XІV
Всміхались Вам пажі прекраснороті,
тремтіли їм тонкі куточки губ.
У радості – назавжди – й у скорботі
із ними йде їх владар-хлопцелюб.
Обличчям ще подібний юнакові,
душею він нагадує мерця.
У нього в серці не лишилось крові.
У храмі не лишилось каганця.
Багато гарних днів є в кожнім році,
коли сіяє сонце золоте.
Сіяє ніч зіницею ув оці.
Минають дні і юнаки, проте,
залюблені у святості й пороці,
солодкий кардинале, Ви спите.
Відредаговано: 23.01.2022