книга видиху

0016

XIII

 

Минули Ви як сон, що хутко щез. 

Забулись Ваші любосні принади. 

В святих садах вже відцвітає без. 

Я бачив Вас по той бік колонади. 

 

Замислені, із почтом Ви пройшли. 

Тривожно рахували Ви розарій. 

Наповнені побожної імли, 

я очі Ваші бачив темно-карі. 

 

Для повісті, яку хтось не почав, 

завершення знаходите у цноті. 

Ви мучитесь ще маревом плеча, 

 

проводите всі ночі у турботі… 

Так сумно промайнули Ви, хоча 

всміхались Вам пажі прекраснороті.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше