XIII
Минули Ви як сон, що хутко щез.
Забулись Ваші любосні принади.
В святих садах вже відцвітає без.
Я бачив Вас по той бік колонади.
Замислені, із почтом Ви пройшли.
Тривожно рахували Ви розарій.
Наповнені побожної імли,
я очі Ваші бачив темно-карі.
Для повісті, яку хтось не почав,
завершення знаходите у цноті.
Ви мучитесь ще маревом плеча,
проводите всі ночі у турботі…
Так сумно промайнули Ви, хоча
всміхались Вам пажі прекраснороті.
Відредаговано: 23.01.2022