книга видиху

0013

X

 

Я корчивсь у судомах злої хоті. 

Піти чи ні – я вже не розумів. 

У ніжній, невгамованій скорботі 

дивилися на мене Ви без слів. 

 

Так лагіно торкнулись Ви коліна, 

так лагідно торкнулись Ви плеча. 

Якщо це щастя тільки половина, 

який дурний той, хто його втрача! 

 

Ми ніч усю любилися до рана, 

а за вікном розцвів коштовно без. 

Світання розійшлась гаряча рана. 

 

Пташиний грай дзвенів, а потім щез. 

Любов така проста і невблаганна. 

Мені здалось, що Ви зійшли з небес.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше