книга видиху

009

VI

 

Де з почтом проминали Ви поволі, 

розсіювалась ладаном снага, 

спинялись сльози, втишувались болі, 

бо Ваша там проходила нога. 

 

Не хресною була така дорога. 

У Вас на плечах не було хреста. 

Прекрасні і сотворені з нічого,

тремтіли Ваші радісні вуста. 

 

Напевне, так п’янить передчуттями

запрошений, та ще далекий гість, 

якого Ви кохаєте без тями, 

 

який вселяє в Ваше тіло млість… 

Я не скажу, про що я мріяв з Вами, 

і Вам тепер ніхто не розповість.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше