VI
Де з почтом проминали Ви поволі,
розсіювалась ладаном снага,
спинялись сльози, втишувались болі,
бо Ваша там проходила нога.
Не хресною була така дорога.
У Вас на плечах не було хреста.
Прекрасні і сотворені з нічого,
тремтіли Ваші радісні вуста.
Напевне, так п’янить передчуттями
запрошений, та ще далекий гість,
якого Ви кохаєте без тями,
який вселяє в Ваше тіло млість…
Я не скажу, про що я мріяв з Вами,
і Вам тепер ніхто не розповість.
Відредаговано: 23.01.2022