книга видиху

008

Я бачив Вас в одному з передмість.

Ви посмішку носили, мов оздобу,

яка ховала непоборну млість,

відразливу, жахаючу хворобу.

Її лікує тільки нагота,

насичена юнацькими тілами,

оголена юнацька простота,

яку пізнаєш за її ділами.

Які прекрасні голі юнаки!

І ті, що дужі, й ті, що трохи кволі.

Сіяють їхні очі, мов зірки,

а дотики рятують від недолі.

Я все шукав Ваш профіль нечіткий,

де з почтом проминали Ви поволі.

Подобається

#3405 в Різне
#890 в Поезія
#3280 в Сучасна проза

Відредаговано: 23.01.2022