книга видиху

005

ІІ 

 

На ладаном пропахлім білім шовку 

Ви солодко і млосно простяглись, 

роняючи зітхання, як обмовку, 

тендітну руку звісивши униз. 

 

Я той, хто Вам на сповіді розкаже 

про радощі і про розпусний тлін. 

Служитиму для Вас я юним пажем, 

молитимусь, не встаючи з колін. 

 

Ви знаєте, яка велика втрата, 

коли зникає сонце золоте

і старість із байдужістю Пілата 

 

стирає юності лице святе. 

Ви знаєте й не можете не знати. 

Ви молоді і юні ще, проте.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше