I
Солодкий кардинале, Ви спите.
Рука тендітна звісилася з ліжка.
На Ваше тіло, голе і святе,
з вікна упала місячна доріжка.
Я Вами марю. Ви це чи не Ви?
Як солодко, напевне, бути з Вами,
шмагати Вас цілунком кропиви,
молитися удвох під небесами.
Я каюся, я грішний, я не зміг
любов свою утримати у сховку,
йти осторонь заказаних доріг.
Я втрапив у підступну мишоловку,
і подумки із Вами я возліг
на ладаном пропахлім білім шовку.
Відредаговано: 23.01.2022