книга видиху

004

 

Солодкий кардинале, Ви спите. 

Рука тендітна звісилася з ліжка. 

На Ваше тіло, голе і святе, 

з вікна упала місячна доріжка. 

 

Я Вами марю. Ви це чи не Ви? 

Як солодко, напевне, бути з Вами, 

шмагати Вас цілунком кропиви, 

молитися удвох під небесами. 

 

Я каюся, я грішний, я не зміг 

любов свою утримати у сховку, 

йти осторонь заказаних доріг. 

 

Я втрапив у підступну мишоловку, 

і подумки із Вами я возліг 

на ладаном пропахлім білім шовку.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше