книга видиху

002

6

 

Я виловлюю із вод забуття уламки чогось великого і страшного і прекрасного як саме життя що відбилося в них 

 

Засліплений нечуваною красою я кличу на поміч сюрчать коники і цвіркуни зграї сонечок і комарів летять на світло креслатої лампи як одиноко в безмірі морів як солодко коли знайшов свій острів

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше