книга видиху

002

Я виловлюю із вод забуття уламки чогось великого і страшного і прекрасного як саме життя що відбилося в них

Засліплений нечуваною красою я кличу на поміч сюрчать коники і цвіркуни зграї сонечок і комарів летять на світло креслатої лампи як одиноко в безмірі морів як солодко коли знайшов свій острів

Назарій Назаров

Подобається

#3400 в Різне
#890 в Поезія
#3273 в Сучасна проза

У тексті є: кохання, медитація, природа

Відредаговано: 23.01.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись