6
Я виловлюю із вод забуття уламки чогось великого і страшного і прекрасного як саме життя що відбилося в них
Засліплений нечуваною красою я кличу на поміч сюрчать коники і цвіркуни зграї сонечок і комарів летять на світло креслатої лампи як одиноко в безмірі морів як солодко коли знайшов свій острів
Відредаговано: 23.01.2022