книга видиху

031

Підхоплений вітром я лоскотатиму мов пір'їна своє власне тіло аж поки не збурюсь увесь як вода чи нафта і полечу з потоком з поривом

Коханий я мовлю до себе іще не прокинувшись любий почую у відповідь

Тільки хто це мовить? Я чи щось у мені? Хтось позаду чи попереду мене? Хто був є і буде?

Адже я лише гармонія яка шукає наспіву щоб утішитись лише шуліка що не знає де здобич вітер що мріє стати горлом

Подобається

#3405 в Різне
#891 в Поезія
#3280 в Сучасна проза

Відредаговано: 23.01.2022