книга видиху

030

Єдина думка про відкритий простір оголює мене від усього від свідчень про те хто я такий і які імена собі вигадав

Знаючи що все буде вперше шукаєш стежки чи може берега уздовж якого можна іти так довго як ніхто із супровідників не вистоїть так уперто як ніхто іще там не ходив аж поки зранку прокинувшись на вологому вітті не побачу побіч себе себе самого своє віддзеркалення в сяєві ранкового туману в голизні серпневої прохолоди і осліпну від себе і вже тоді остаточно прокинусь

Назарій Назаров

Подобається

#3401 в Різне
#890 в Поезія
#3276 в Сучасна проза

У тексті є: кохання, медитація, природа

Відредаговано: 23.01.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись