книга видиху

030

3

 

Єдина думка про відкритий простір оголює мене від усього від свідчень про те хто я такий і які імена собі вигадав 

 

Знаючи що все буде вперше шукаєш стежки чи може берега уздовж якого можна іти так довго як ніхто із супровідників не вистоїть так уперто як ніхто іще там не ходив аж поки зранку прокинувшись на вологому вітті не побачу побіч себе себе самого своє віддзеркалення в сяєві ранкового туману в голизні серпневої прохолоди і осліпну від себе і вже тоді остаточно прокинусь

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше