книга видиху

029

Дерево я бачу і знаю тебе і те що ти звідси ніколи не підеш ти ростеш і в тебе немає іншого наміру саме ним ти сповна вичерпуєш своє тутешнє буття і нічого тобі більше не треба як каменю солі піску чи вітру тобі не треба такого пізнання якого прагнуть люди і звірі коли виходять зі своїх домівок аби нюхнути яке там надворі повітря аби впевнитися що вже передощило і можна йти не намочиши лапи босі або взуті

І це знання нас завжди кличе назовні і не дає вростати корінням у самих себе у затверділу деревину без смаку і запаху

Назарій Назаров

Подобається

#3408 в Різне
#890 в Поезія
#3279 в Сучасна проза

У тексті є: кохання, медитація, природа

Відредаговано: 23.01.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись