книга видиху

026

Бет

Довге життя як сонце іде за гори багато років золота нитка тчеться

Скільки років сідав я їсти й дивився униз як білка із дерева

Лежав на ліжку щоночі й уві сні гірського барса я гладив рукою

До самого ранку я йшов із жерцями на лови і полював на сузір'я на далекому полі

Знову за гори човен і знову ріка несуть мене тільки спочинув трохи

Угорі гірського барса ополудні десь побачив я білі литки

Подобається

#3403 в Різне
#888 в Поезія
#3271 в Сучасна проза

Відредаговано: 23.01.2022