книга видиху

025

*( *( *( 

 

Алеф

 

Як світ радіє що побачити тебе Сонце щоденно знову може 

 

В світлі твоєму темні ліси високі сіяють гори з мороку прокидаючись 

 

І я прокидаюсь і рікою туманною сівши у свій човен плину тобі назустріч 

 

Ноче глибокая колесо неба рукою ти обертаєш до тебе я вийшов у поле 

 

І зірка зійшовши скоро б'ється об берег мій човен відпливши скоро іде за гору 

 

Дубе стоїш ти і всілякі чарівні звірі до тебе приходять посеред лісу 

 

Маленькі білки часто приходять також людина до тебе і грізні великі лосі 

 

Як раніше звіром дай мені об тебе зіпертись поночі стати

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше