книга видиху

025

*( *( *(

Алеф

Як світ радіє що побачити тебе Сонце щоденно знову може

В світлі твоєму темні ліси високі сіяють гори з мороку прокидаючись

І я прокидаюсь і рікою туманною сівши у свій човен плину тобі назустріч

Ноче глибокая колесо неба рукою ти обертаєш до тебе я вийшов у поле

І зірка зійшовши скоро б'ється об берег мій човен відпливши скоро іде за гору

Дубе стоїш ти і всілякі чарівні звірі до тебе приходять посеред лісу

Маленькі білки часто приходять також людина до тебе і грізні великі лосі

Як раніше звіром дай мені об тебе зіпертись поночі стати

Подобається

#3411 в Різне
#890 в Поезія
#3285 в Сучасна проза

Відредаговано: 23.01.2022