Бет
Ми довго блукали по широкому морю де шлях свій знаходять човни без дороги
Так довго блукали ми по морю непліднім що наші думки розчинились у ньому дощами а щогли трухляві назавжди упали в безодню
Бездумні тепер розуміємо пташині говірки
Ми вічно блукатимемо тут без дому на посміх долі і вітру для хвиль божевільних жадана здобич єдині безмовні свідки хиткої розпусти
Забули ми поклик старої вітчизни все море тепер нашим домом човни поступово нас перетравлять в своїх утробах аж поки й самі не розсипляться в порох
Відредаговано: 23.01.2022